Святеє мамине ім’я

Нічого в цьому світі нема випадкового, тож цілком закономірно, що у дні всенародної скорботи за полеглими воїнами лягали квіти до підніжжя пам’ятників Матері. Вітчизна, Доля, Україна – у неї багато найменувань, та назавжди вона залишиться Матір’ю. Кожна куля перед тим, як влучити у її сина, пронизує її серце, а похоронки вибілюють голову до срібла.

Тільки-но ми відзначали День матері. Хоча це і не масштабне свято, та не менш значиме. Зрештою, хіба ж любов до рідної неньки нам треба перед кимось виставляти? До своєї мами я їздив на кладовище. Полив чорнобривці на могилі, виклав принесені крашанки і пасочку, помовчав.
У нашого православного народу особливо трепетне ставлення до матерів. Ще з дитинства пам’ятаємо образи, де мама тримала на руках маленького Ісуса, ніким невпокорене козацтво схиляло чубаті голови перед Матір’ю Божою, вважали себе захищеними її покровом. У селах і досі ще говорять матерям «ви». А був же у нас звичай цілувати руки матерям. Саме матерям, а не дівицям заморським.
Власне, нема нікого більш безкорисливого, як мама. Вона любить нас не за щось, а просто так, через те, що ми є, що ми її діти. Коли б ми могли спромогтися на такої сили почуття...
Микола Миколайович Шумаков недавно призначений головою Нововодолазької райдержадміністрацїї, клопотів вистачає в полі і на фермах, та як проїхати селом Сосонівкою мимо дому, де ростуть восьмеро малих Яковенків? Привітав, побажав щастя і пообіцяв свою підтримку. Розчулилася Ніна Олександрівна і шестеро малюків, які потрапили в об’єктив фотоапарата (двох удома не застали)...
Привітаймо і ми наших матерів. Що, скажете, запізно? До мами ніколи не пізно прийти з добрим словом, і не лише з нагоди свят. Щодня і щогодини.

Ю. Крикливий.