ДемПУ тяжіє до центру

Перед самим розвалом Радянського Союзу було зареєстровано Демократичну партію України,
одну з небагатьох тоді діючих.
Це тепер таких нараховується більш ніж півтори сотні. А тоді поряд
з КПРС-КПУ інші партії — дивина.
Біля витоків ДемПУ стояли добре знані літератори Д. Павличко
та В. Яворівський, які й визначали
її політичне спрямування. Але,
як мовиться, все тече, все змінюється. Змінилися часи, змінилися й лідери. Харківську обласну організацію ДемПУ нині очолює В. П. Валентеєнко.

— Вікторе Петровичу, скажіть, будь ласка, які події після парламентських виборів є визначальними для Демо-кратичної партії України, що являє собою її Харківська обласна парторганізація?

— Головною подією для нас, членів ДемПУ, є з’їзд, що відбувся сьомого жовтня минулого року. На ньому всебічно проаналізували участь партії у виборах депутатів Верховної та місцевих рад, причини невдач. Визначено стратегічний курс на подальші зміни організаційної діяльності партії. Якщо говорити про політичні орієнтири, то ДемПУ дедалі більше віддаляється від правоцентристської позиції і тяжіє до центру. У гуманітарній сфері ми виходимо з необхідності рівноправного розвитку як української, так і російської мов, усвідомлюючи необхідність створення умов для розквіту української національної культури.

Харківська обласна партійна організація добре структурована. У її лавах перебуває близько двох тисяч чоловік. Найактивніше працюють Орджонікідзевська, Комінтернів-ська, Фрунзенська, Дзержинська, Лозівська, Нововодолазька, Харківська районні та Лозівська міська парторганізації. Наші партійці належать в основному до середнього соціального прошарку. Вони працюють на державних підприємствах. Багато пенсіонерів (до чверті чисельності). Значна частина — непрацюючі. Є дрібні і середні комерсанти. Зараз ми прагнемо якомога більше залучити до наших лав саме представників малого і середнього бізнесу. З цією метою надаємо їм аудиторську допомогу. Наша облорганізація, керуючись здоровим прагматизмом, підтримує дії обласної держадміністрації, Харківської міськради, що спрямовані на оздоровлення економіки, розв’язання соціальних питань.

— Вікторе Петровичу, ви вже говорили про минулі вибори до рад. Як відомо, ваша партія не стала парламентською. Які висновки вона зробила з цього?

— На минулих виборах наша партія перебувала в єдиному блоці з Демократичним союзом, який я б не персоніфікував з народним депутатом України Волковим. Ми мали справу здебільшого з Горбуліним, який координував нашу спільну передвиборну діяльність. Волков же самостійно балотувався по мажоритарному виборчому округу. Згадав Волкова тому, бо, як відомо, з ним в уяві спільноти можуть постати певні негативні моменти. Якщо аналізувати передвиборну агітаційну діяльність на Харків-щині, то саме наша обласна парторганізація більше тягнула спільного воза, ніж демсоюзівці.

Немаловажна обставина — відсутність необхідного фінансування. Участь у сучасних виборчих кампаніях потребує значних фінансових витрат.

Треба визнати, що ми допустилися певних тактичних прорахунків. Не можна орієн-туватися на весь електорат. Слід було ви-брати центральну вирішальну ланку і на ній зосередити всі свої зусилля. Тобто у цій роботі, на мій погляд, варто виділити ті верстви населення, які є нашими потенційними прихильниками. Такими, як я вже казав, є люди середнього достатку. Отже, за надзвичайно широкого спектра політичних сил в Україні, важливо мати власну своєрідність і привабливість.

— Тож скажіть, будь ласка, чим може зацікавити людей ваша партія?

— Насамперед відданістю курсу демо-кратичних перетворень у суспільстві, проголошеного на початку 90-х років. Не секрет, що та модель суспільства, що нині у нас діє, як зауважують політологи, набула державно-олігархічного характеру. Нам ще треба багато попрацювати, аби зміцнити демократичні традиції в Україні.

Інше найголовніше наше завдання — роз-в’язання економічних проблем, що є надто гострими для України. За таким важливим економічним показником, як валовий внутрішній продукт, вона посідає 43 місце, тобто перебуває нижче рівня ряду латиноамериканських країн. Звідси випливає і важливість розв’язання соціальних питань. До того ж слід взяти до уваги разючу поляризацію соці-ального стану людей. І тут, повторюся, особливо важливо створити середній клас, залучаючи до цієї справи працівників малого і середнього бізнесу. До речі, чимало секретарів наших районних і міських парт-організацій займаються комерційною діяльністю, ними створюються додаткові робочі місця.

— Хто нині ваші політичні союзники?

— На минулих виборах до Верховної та місцевих рад ми досить тісно контактували з партіями Регіонів, Народно-демократичною, Об’єднаною соціал-демократичною, Аграрною. Загалом з усіма тими, які ви-ступають за широкі демократичні перетворення. Цієї позиції дотримуватимемося і на наступних виборах. Підтримуватимемо тих кандидатів, які захищатимуть інтереси демократичних верств суспільства.

Думаю, що конкретніших рис наша полі-тична передвиборна позиція набуде на наступному партійному з’їзді чи конференції.

— У недалекому минулому політичне обличчя Демократичної партії України визначали відомі літератори. А нині хто?

— У першу чергу — це голова нашої партії Ганна Петрівна Антоньєва. Уже одне те, що жінка очолює партію, говорить про неор-динарність, винятковість цієї особистості. Це унікальне явище в політичному житті України. Вона виховує трьох дітей і водночас керує величезним багатопрофільним виробничим концерном «Артеміда», що дає роботу 40 тисячам чоловік. У його структурі сільгосппідприємства, знаменитий лікерно-горілчаний завод.

Щодо інших знаменитостей, то, думаю, вони ще прийдуть до нашої партії.

— Як свідчать останні політичні події в Україні, у ній посилюються міжпартійні об’-єднавчі процеси. Ваше ставлення до них?

— Позитивне. На це спрямовується і проект нового виборчого закону, який, споді-ваюся, нарешті, буде прийнятий. Щодо повідомлень ЗМІ про входження окремих обласних парторганізацій ДемПУ у нещодавно створену на базі Українського народного руху Українську народну партію, то, мені здається, вони перебільшені. Скоріше всього йдеться про тепер вже колишніх членів ДемПУ, які належали до її меншості. Вони були незадоволені результатами роботи партії на минулих парламентських виборах. У нашій обласній парторганізації таких немає. На мою думку, об’єднання ДемПУ з Народним рухом України Удовенка чи з Українською народною партією Костенка найближчим часом не відбудеться.

— Останнє, дещо вже традиційне, запитання. Нашим читачам, напевне, буде цікаво довідатися, хто очолює Харківську обласну організацію Демократичної партії України?

— Я харків’янин. Маю кілька вищих освіт. Сім років працював у дев’ятій музичній школі викладачем по класу баяна, сім ро-ків — у райкомі та обкомі комсомолу і стільки ж в медичному інституті викладав історію; кандидат історичних наук, доцент. Зараз, крім комерційної діяльності, як бачите, займаюся і політичною. Півтора року як голова обласної організації ДемПУ. Син — підполковник внутрішніх військ, лікар-стоматолог, живе в Москві. Дочка теж лікар-стоматолог, живе в Харкові.

Г. Конопельцев.