Духовну кризу подолаc слово Боже
Насичене значними подіями нинішнє життя Харківської єпархії УПЦ. Вийшов перший номер газети «Православна Харківщина», відбувся набір студентів на перший курс духовної семінарії, при якій відкривається регентське відділення. З цієї нагоди кореспондент «СК» попрохав митрополита Харківського і Богодухівського Никодима відповісти на актуальні запитання.
– Владико, скажіть, будь ласка, яка потреба видавати в єпархії ще одну газету, адже нині вже видаються «Харківські єпархіальні відомості», засновані ще в 1867 році і поновлені в часи незалежності України?
– «Харківські єпархіальні відомості» виходять один раз на місяць. У них переважають матеріали офіційного характеру – з Київської метрополії, Харківської єпархії. А конкретним актуальним матеріалам, що надходять з місць, з парафій, часто не вистачає площі. У своїх листах віруючі порушують питання зміцнення духовності народу, щодо історії православ’я, організації нинішнього церковного життя, православного просвітництва, катехізації людей.
На жаль, через названу причину ми не могли відгукнутися на шпальтах «Харківських єпархіальних відомостей» на всі ці запити наших дописувачів. Це й викликало потребу в за-снуванні ще однієї газети. Її назва – «Православна Харківщина». Обидві газети, тематично доповнюючи одна одну, сприятимуть підвищенню духовності в нашому краї, вихованню високих морально-етичних засад у людей.
Назву деякі теми першого випуску «Православної Харківщини». Це розповідь про дивовижне оновлення нерукотворного образу Спасителя, відвідання Харкова чудотворними іконами Божої Матері Піщанської та Почаївської, новини православного життя, про те, з яким ставленням серця маємо приступати до будівництва храмів Божих, як засуджені звертаються до Бога.
– Ваше Преосвященство, у духовній семінарії відбулися вступні іспити. Яке воно – нове поповнення?
– По складанні письмових та усних іспитів, співбесід до семінарії на денне відділення зараховано 32 чоловіка. З них – сім з вищою освітою. П’ять закінчили духовні училища. 12 чоловік навчатимуться на заочному відділенні.
– Що спонукало молодих людей з вищою освітою вступити до семінарії? Наскільки щирі їхні переконання?
– Це відомо одному Богові. Сподіваюся, що всі наші першокурсники прийшли до семінарії за щирим покликом своєї душі і серця, сповнені прагнення нести слово Боже до людей. Та навіть ті, які по закінченні духовної семінарії не стануть священнослужителями, у світському житті не будуть пасивними до різного роду сектантських лжевчень, намагань темних сил духовно спотворити, спустошити душу нашого народу.
– Владико, з цього року підвищено (до 20 років) віковий ценз для вступу до семінарії. Чим це обумовлено?
– Ми виходимо з того, що молода людина повинна пройти всебічне життєве загартування, досягти необхідного досвіду, щоб її вибір був глибоко усвідомленим. Одним з високих випробувань є служба в армії, на яке ми не можемо не зважати.
– Щороку семінарія випускає добре підготовлених священнослужителів. А чи не постане проблема з їхнім працевлаштуванням?
– Нині на Харківщині діє 243 парафії, будується 15 нових храмів, реєструються нові храми. Деякі священики по черзі проводять Богослужіння в кількох парафіях – у своїх і в тих, де немає настоятелів храмів. До того ж відкриваються ще й домові церкви у будинках для престарілих, лікарнях, колоніях для засуджених (і там потрібне слово Боже, аби духовно зцілити грішників). Віруючі весь час прохають єпархіальне управління прислати їм священика. Тож, якщо говорити світською мовою, «перевиробництва» священнослужителів не буде. Окрім того, наша семінарія готує священнослужителів і для інших єпархій Східної України.
А ще останнім часом посилюється спілкування з Богом студентів і викладачів вузів. Так, при Харківському національному університеті імені Каразіна освячено храм святого Антонія Великого.
Хотів би звернути увагу на те, що Указом Президента України від 21 березня поточного року про невідкладні заходи по остаточному подоланню негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР щодо релігії й поновлення прав церкви та релігійних організацій Міністерство освіти й науки України, Держкомітет у справах релігій зобов’язуються за участі церков і релігійних організацій розробити пропозиції для запровадження духовно-моральних цінностей у освітньо-виховний процес і подати їх у встановленому порядку на розгляд Кабміну України.
– Хотілося б почути і про тих священнослужителів, які досягли пенсійного віку.
– Як такого, у церкви немає. Якщо ж священнослужитель, досягнувши загальнодержавного пенсійного віку, за станом здоров’я вже не може активно працювати в парафії, то він одержує пенсію, згідно зі своєю ставкою. Єпархія постійно перераховує кошти до Державного пенсійного фонду.
Наостанок хотів би доповнити свою розповідь повідомленням, що при нашій духовній семінарії відкривається регентське відділення, де готуватимуть керівників парафіяльних церковних хорів. Потреба в них дуже велика. Адже, окрім Харкова, у сільських районах високохудожніх церковних хорів немає. Ми все робитимемо, аби залучити до викладання на цьому відділенні високопрофесійних фахівців.
Г. Конопельцев.
