Розсадник гумору на 9-му поверсі

...Підходжу до дверей з написаними на ній трьома літерами «КВВ» і чую, як за нею хтось сміється. Заходжу у кімнату. Атмосфера безтурботності, веселощів віє тут з усіх кутків. На стінах рекламні плакати кока-коли, аркуші з жартами, фотографії «кавевешників», портрет Олександра Маслякова, колаж із зображенням орла й оленя...
Знайомлюся з господарями цього «розсадника гумору». Переді мною Ірина Тулинова, Дар’я Коб’якова, Алла Щеличева, Іван Чернишенко і ще кілька хлопців та дівчат, котрих я неодноразово бачив по телевізору. Майже усі вони студенти-другокурсники, щоправда, різних факультетів
університету.
Тут я помічаю (і як раніше не бачив!) велику купу порожніх пляшок з-під пива та кока-коли – справжній скарб для будь-якого бомжа. Звідки така розкіш у бідних студентів? Виявляється, це залишки спонсорських дарунків. Виходить, з матеріальною підтримкою все гаразд... Моє припущення щодо фінансового благополуччя «кавевешники» миттєво розвіюють: знайти спонсорів дуже важко, добре, що інколи допомагає рідний університет, а так живуть на кошти батьків. Отже, не знали ваші тата, не знали ваші мами... скільки за вас платити доведеться.
Взагалі, життя «кавевешників» не таке безтурботне, як здається на перший погляд. Постійні репетиції, виступи, поїздки на гастролі... «Підвищення кваліфікації» – справа серйозна. Тут безліч «уроків» – від банальних скоромовок для поліпшення дикції до складних пантомім. Часто усі пишуть на папірцях які-небудь фрази (що спаде на думку), потім обмінюються аркушами і дотепно коментують «політ фантазії» товариша. Іноді виходять «прикольні» діалоги, міні-гуморески. Частенько, коли засиджуються допізна, прямо у коридорі влаштовують фізичні розминки – катаються на роликах, грають з м’ячем.
«Кавевешники» говорять, що КВВ «затягує» відразу і надовго. Без цієї гри вони вже не уявляють свого життя. До того ж, за почуття гумору можна не побоюватися, бо це знадобиться у будь-якій життєвій ситуації.
М. Муравайко.
Студент
ХНУ ім. В. Н. Каразіна.