Ходіння по муках

«Разом пропрацювали з дружиною понад 80 років, примножували, як кажуть, достаток у державі, – написав до «Слобідського краю» мешканець села Піщанка Красноградського району В. П. Іщенко. – Але на старість опинились у нестатках. Наша пенсія така мала, що не вистачає на найнеобхідніше. Тільки за газ треба сплачувати щомісяця до 130 гривень. А ще ж електроенергія, телефон... На ліки також потрібно чимало. От і буває, що інколи хліба ні за що купити. Спасибі, що хоч субсидії існують. Свого часу ми її оформили, та своєчасно не одержали. Дивно якось... Без комп’ютерів нараховували вчасно, а як з’явились вони, так почали відбуватись якісь зволікання з обслуговуванням людей».

Разом з начальником управління праці і соціального захисту населення А. О. Кравченком, начальником відділу субсидій І. А. Карабін і секретарем Піщанської сільради Н. В. Ходукіною ми побували у подружжя В. П. і Г. О. Іщенків.

– Протягом листопада – грудня минулого року і початку січня цього я їздила до відділу субсидій кілька разів. І щоразу інспектор, яка обслуговує нашу дільницю у селі, розмовляла грубо, кидала мені папери і колола словами. То те їй не так, то те. Чи ж наша вина, що це для нас нове і не все ми знаємо?.. – розповідає Г. О. Іщенко.

– Додому дружина приходила зі сльозами, – додав Віктор Петрович.

Між іншим, про затримку з оформленням субсидій розповіла також безробітна М. І. Білоцька та деякі інші піщанці.

Інспектор Л. Ю. Скрипка, про яку розповідала Ганна Олександрівна, наводила свої контраргументи, згадувала про надмірну завантаженість роботою. Але, думається, якою напруженою робота не була б, це не є підставою неуважного і грубого ставлення до людей, тим паче, хворих і немічних.

До честі згаданих посадових осіб, вони тут же визнали факт зволікання в оформленні субсидій. Але, мовляв, від цього сім’я нічого не втратила, як, втім, й інші. Щоправда, як сумлінним платникам усіх платежів, Іщенкам довелось похвилюватись деякий час.

Хоча отой «деякий час» був досить тривалим. Інакше Ганні Олександрівні не довелось би кілька разів їздити до Краснограда, щоб кожного разу пересвідчуватись... у нестриманості тих, хто не тільки за велінням душі, а й за посадою зобов’язаний бути ввічливим, терплячим, готовим розтлумачити усе, що відразу не зрозуміли літні люди. А інакше навіщо такою роботою взагалі займатись?

А. О. Кравченко та І. А. Карабін затримку в оформленні субсидій пояснили реорганізацією управління і відділу, проблемою адаптації колективу до роботи на комп’ютерах, а також тимчасовими труднощами у взаєморозрахунках з Красноградською філією «Харківгаз». Але не можна не погодитись з думками окремих людей, які обурювались тим, що це було зроблено немов навмисне – в осінньо-зимовий період, час найактивнішого оформлення субсидій. Таке враження, казали вони, що декого з нас хотіли позбавити державної допомоги. Певно, думали, що походять-походять та й перестануть.

Але злиденність життя спонукала стати на облік більш як вісім тисяч мешканців Краснограда та району, і щороку їх додається все більше. Деяким відділ субсидій відмовив у оформленні. Люди цим обурюються, причому інколи не стільки тому, що їм відмовили, скільки складом конфліктної комісії. Мовляв, у ній тільки заступники і керівники установ, організацій і підприємств. Тож об’єктивно оцінити ситуацію бідної людини вони не завжди спроможні. Чому немає в ній представників громадськості, профспілок, вуличних комітетів?

Великою мірою саме цей факт і став каменем спотикання для багатьох людей, яким відмовлено у субсидії або були певні затримки з її офомленням. Справді-бо, уявімо, як керівник тієї чи іншої районної служби чи якоїсь організації комусь вже відмовив у видачі довідки. А потім він цю ж проблему «вирішує» і у складі конфліктної комісії. За словами І. А. Карабін, в ній мають бути компетентні люди. Але хіба тільки начальники найбільше знаються на цій проблемі?

М. Снаговський.

Красноградський район.