Хто врятує Немишлю?

А разом з нею і всю річкову екосистему Слобожанщини?

Харківські управлінці, комунальники

та екологи, що наприкінці минулого тижня прибули до селища Кулиничі рятувати ріку Немишлю, самі себе назвали десантом. «Висадилися» ж вони у передмісті обласного центру з причини, якій усім кортіло надати статус катастрофи або хоча б відлуння Диканівської трагедії. Але цього разу, схоже, таки минулося.

Кулиничівська біда вже має свій термін давності, оскільки місцева каналіза-ційна система вийшла з ладу ще у дні квітневої повені. Як стверджують фахівці, стрімкого потоку тут не витримали насосна станція і кілька ділянок каналізаційного колектора. У результаті бруд та нечистоти тепер розливаються селищем, збігаючи врешті-решт у Немишлю. До того ж, аварія, схоже, тільки поглибила вже давно існуючу проблему. Як запевняють місцеві жителі, струмочки з характерним душком почали з’являтися тут близько року тому. Не вірити свідкам, в принципі, немає сенсу, оскільки вище-згадану каналізаційну систему збудували більше, ніж півстоліття тому. З того часу її ніхто «капітально» не ремонтував.

Першими помітили зміни у якості немишлянської води фахівці підприємства «Хар-ківкомуночиствод». З їхньої подачі ця гостра екологічна проблема була розглянута на засіданні комісії з надзвичайних ситуацій Харківського міськвиконкому, члени якої і організували висадку в Кулиничах управлінсько-екологічного десанту. Вивчивши обстановку на місці НП, фахівці у трьох місцях взяли на аналіз воду і за десять днів обіцяють визначити ступінь впливу стічного бруду на її якість.

Але вже і нині зрозуміло, що навіть припустимий на сьогодні рівень забруднення з кожним днем неминуче ростиме. Адже в будь-якому випадку насосна станція все одно потребує негайного ремонту. І ось тут прихована найбільша проблема. Зруйноване повінню господарство перебуває на балансі дослідного тваринницького господарства «Українка», яке оголошено банкрутом. Тобто вимагати із власника станції її ремонту — безнадійна справа. У свою чергу, керівники «Харківкомуночистводу» ніби погоджуються взяти над проблемним об’єктом опіку. Але тільки після того, як його хтось відремонтує.

Певну суму на ці потреби вже знайшли в Кулиничівській селищній раді. Проте її обсяг можна вважати хіба що першим внеском у вирішення життєво необхідної справи. Отож який з бюджетів труснуть управлінці й коли це кон-кретно станеться — ще не відомо. Скоріш за все, місцева влада дочекається результатів аналізу, а вже потім підрахує збитки і визначить обсяг майбутніх витрат.

Замислитися ж тут дійсно є над чим. Скромна на вид Немишля через ріки Лопань та Уди впадає в Сіверський Донець. А той, у свою чергу, є основною артерією, що живить водою міста не лише Харківської області, а Луганської, Донецької та Ро-стовської.

Л. Салімонович.