...І яблуня — букетом



Недарма ж існують такі серйозні установи, як, приміром, Інститут овочівництва і баштанництва УААН. Тут створені для різних кліматичних зон нашої країни високо-продуктивні конкурентноспроможні сорти і гібриди овочевих культур, технології збереження, в тому числі сушіння і консервування. Як сказала старша наукова співробітниця інституту Л. А. Розторгуєва, останнім часом створені нові гібриди солодкого перцю, томатів (Ніка, Злагода та інші), що найродючіші саме в наших краях. А виведений сорт столового буряку, якому дали назву Багряний, виявився справжньою коморою вітамінів.

Про всі ці досягнення можна говорити багато. Тут же треба загострити увагу на проблемі застосування розробок вчених-селекціонерів аграріями-практиками, а якщо йдеться про технології консервування, то переробниками сільгоспсировини.

Лариса Анатоліївна Розторгуєва показала чудові консервовані гарбузові соки та ікру, салати з буряку столового, гарнірну моркву, мариновані баклажани, компоти з динь... Дивився я на все те і зітхав — у крамницях такого немає. Чому? Загадка.

Загадка для споживачів і для самих керівників овочевих та продуктових крамниць. Мовляв, багато переробників діють все ще старими методами. Перестраховуються, щоб зайвий раз не звертати
увагу контролюючих органів. Позаяк реєстрація кожного виду продукції потребує не тільки підготовки технологічних умов, а й немалої плати за неї. Овочепереробка не така вже й рентабельна, щоб систематично платити певні кошти за оновлення асортименту. Адже це неодмінно призводить до збільшення собівартості продукції, тих же плодово-ягідних консервів. У підсумку вони значно дорожчають і у торговельній мережі. А це відштовхує споживача.

Хоча і приватні підприємці, які мають велике бажання тривалий час і всерйоз займатись садово-городнім бізнесом, досягли великих успіхів. На нещодавній виставці «Сад-город», що проходила в харківському спорткомплексі «Ювілейний», справжньою диво-картоплею, як кажуть, утерли носа харківським картоплярам приватні підприємці В. Л. Куксенко з Донецька і А. С. Жаркой з Києва.

— Раніше люди ділили картоплю на білу і рожеву. Але ж сортів її дуже багато, — сказав Куксенко. — Їх треба обирати в залежності від тієї мети, якої хочете досягти. Якщо у вас є худоба, яку треба кормити, то най-кращим сортом буде Слов’янка. Він високо-врожайний. Дає 600–800 кг з сотки. Але Слов’янка несмачна, особливо коли вирощуватимете її не на чорноземах.

Якщо ж ви хочете торгувати ранньою картоплею, то знавці радять обирати такі сорти як Імпала, Пріор, Фреска та деякі інші.

Отак, застосовуючи то один, то інший сорт, а то й комбінуючи їх, В. Л. Куксенко досяг неабияких успіхів у бізнесі, забезпечив себе роботою і надав робочі місця іншим.

Та чи не найбільше здивувала мене велетенських розмірів картопля А. С. Жаркого.

— Протягом чотирьох років своєї діяльності як картопляра я зробив один найголовніший висновок: для посадки треба купувати картоплю тільки елітних сортів, — сказав він. — Те ж і звичайним господарям городів та садиб пораджу: краще купіть елітні сорти у спеціалізованих фірмових крамницях по три-п’ять гривень за кілограм, ніж по гривні — на базарі.

Свого часу він особисто так і зробив. При-дбав картоплю на насіння сортів Київський світанок, Повінь, Баран по чотири гривні за кілограм. Дорого! Але ж зібрав у п’ятнадцять (!) разів більше, мовляв, тому що в елітному насінні закладена велика сила. А секрети догляду у підприємця нескладні: чотири-п’ять разів картоплю треба підгортати, а також боротись з фітофторою і колорадським жуком.

Кінець зими — початок весни є порою чи не найбільших клопотів садівників, тому що у цей час вибирають саджанці. Адже успіх великою мірою залежить від них. Це швидко зрозуміла Т. О. Марченко з Лозової. І подумала: «А чому б не зайнятись приватним підприємництвом і вирощувати саджанці на продаж?» Поступово до справи залучила всю сім’ю.

— Спочатку було важко і не дуже вигід-но, — згадала вона вже віддалені роки. Довелось вирощувати виноград, смородину, клубнику... Зрештою зупинилась на кісточкових — грушах, яблунях, вишнях.

Тепер вона, як під-приємець, досягла певних висот у розмноженні елітних сор-тів. Є у Тамари Олександрівни секрети догляду за молодими деревами, які раніше чути не доводилось. Вона не просто поливає чи підживлює їх, як кажуть, згідно з середньотехнологічними нормами, а кожне дерево — окремо і по-своєму. Мовляв, як людина чи будь-які живі істоти потребують у спеку різну кількість рідини або їжі, так і у дерев — одному досить відра води, а іншому і двох мало буде. «Скільки кожному треба, починаєш розуміти з досвідом», — сказала жінка. Великих успіхів у садівництві досяг запорізький приватний підприємець В. О. Криворотько, який на згаданій виставці продемонстрував колоноподібні яблуні. Висотою вони не вищі за дорослу людину, з дуже короткими гілками. Але яблук на них — рясніше листя. Справжній букет. Такі яблуні не утворюють великої тіні. Тому між ними можна саджати, приміром, малину. Симбіоз яблуня–малина, за словами підприємця, сприяє підвищенню врожайності обох культур.

У Харкові і райцентрах багато спеціалізованих крамниць з продажу насіння овочевих культур, різних саджанців. У недосвідченого покупця, як кажуть, очі розбіжаться. Досвідчені ж городники і садівники радять орієнтуватись на вітчизняні районовані культури та сорти. Тому прикладом стали успіхи згаданих тут приватних підприємців з нашої та сусідніх областей, які намагаються не відставати від наукових закладів.

Запроваджувати досягнення тих і інших можна було б значно швидше, якби у великій кількості не завозилось імпортне товарне насіння та інший посадковий матеріал. Як показує практика, чужому вчитись треба, але й водночас удосконалювати своє. Тоді у нас будуть щедрі врожаї у садках і на городах.

А завозитимемо тільки те, чого немає.

М. Снаговський.