«Комедійка» у стилі ретро
Театральний Харків, здається, ще не встиг остаточно звикнути до експериментів Андрія Жолдака, як уже і в знаного авангардиста з’явилися конкуренти. Причому набагато молодші і не менш прЕтензійні. Словом, юний, але вже «премійований «Театр 19» днями вирішив показати себе місту. Обрали, звісно ж, Сумську. По-перше, престижно. А по-друге, саме зі старим містом пов’язані події, про які режисер Ігор Ладенко і його трупа нагадають землякам у травні.
Обрали ж вони одну із найгостріших, у політичному сен-сі, п’єсу Миколи Куліша «Хулій Хурина». Ця надмірно саркастична «комедійка» у 26-му році минулого століття була сприйнята критикою як «найчистіший пасквіль на партійно-радянський апарат України». Тоді поставити п’єсу ризикнув Лесь Курбас, але для перегляду вона була запропонована лише вузькому колу однодумців.
Ігор Ладенко говорить, що в Україні вже років з п’ятна-дцять політична цензура не є актуальною. Тому, щоб досягти концептуальної точності, йому зовсім не обов’язково перефарбовувати червоні прапори на жовто-блакитні. Режисера більше цікавить психологічна драматургія. Його політики будуть звичайними людьми, яким буває не чужий хамелеонізм і здатність прилаштовуватися до слушного моменту.
«Хулій Хурина» — вже четверта п’єса, що її поставив Ігор Ладенко зі своїм «Театром 19». До цього були «Емі-гранти» Мрожека, «Любофф» Шизгала і трагічний етюд за Мрожковським «Павло І». За-вдяки останньому, колектив став переможцем Всеукраїн-ського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої ХХІ століття» і призером Харківського молодіжного фестивалю «Театрон» у номінації «Режисер фестивалю» та «Актор фестивалю».
Іміджевою родзинкою у «Театрі 19» тепер є естрадна група «5nizza» («П’ятниця»). Аполітичний дует, що може легко переспівати у своїй вільній манері навіть протокольний репертуар партз’їздів, сьогодні теж вибився в люди. Хлопців уже помітили в Києві, Кишиневі і Москві. На черзі — Пітер і Самара.
Надалі «Театр 19» і «5nizza» «прориватимуться» до зірок разом. У них, звісно ж, є спільні творчі плани, але не настільки обгрунтовані, аби про них вже можна було сказати щось конкретно. Схоже, молодь прагне повноцінно жити лише одним творчим днем, тому просто не встигає вийти з моди.
Л. Салімонович.
