Моя мама — поетеса

Поетичне слово не залишає байдужою жодну людину, хвилює і бентежить серця. Поезією захопилася і я сама завдяки мамі. Бо Надія Володимирівна Семененко, про творчість якої пишу, — це моя мама. Створює вона вірші давно, й усі її поетичні твори присвячені рідній куп’янській землі. Вона називає її «мій край, моя землиця».

Оце і є мій край, моя землиця:

До болю рідна, щедра і свята.

І їдуть відпочити із столиці

На куп’янські зелені болота.

Напишуть не одну хорошу пісню

На берегах старого Оскола.

Такою, як писав великий Вишня,

Земля ця є, і буде, як була.

28 років працює у школі Надія Володимирівна, після того як у 1975 році закінчила Лисичанське педучилище. Спочатку їй запропонували вчителювати на Луганщині. Та вона хотіла працювати там, де народилася, вчити дітей на рідній батьківській землі.

А серце кликало додому,

На рідні кручі Оскола.

Не зрозуміть того нікому,

Що я інакше не могла.

Багато віршів покладено на музику, ці пісні співають хорові колективи: «Зоряниця», що при Палаці культури ливарного заводу, хор ВПТУ-27, вокальні гурти клубів. Співаємо і ми у школі.

Є у Куп’янську все: і ліси, і гаї солов’їні.

Є Оскіл, що дарує нам струмінь живої

води.

І чарують красою нас проліски сині-

пресині,

І несуть людям радість його яблуневі

сади.

Надія Володимирівна брала участь у створенні пісні-гімну про Куп’янськ. Написала кілька варіантів, де кожен рядок пройнятий любов’ю до рідного краю.

Славимо куп’янську землю багату:

Всіх нас, як мати, зігріє вона.

Кожну родину і батьківську хату

Доля щаслива хай не обмина.

До 280-річчя з дня народження відомого філософа Г. С. Сковороди з’явився знову вірш:

Шепоче ліс, шумить дзвінка вода:

На Куп’янщині жив Сковорода.

Філософ, мандрівник, поет і вчений,

Для нього ця земля була священна.

Батьківщина і мати, рідна батьківська хата — все це живим нервом проходить через поезію Надії Володимирівни. Вона пишається тим, що про куп’янський край написано багато творів: прозових, віршованих, музичних. Вважає, що на цій землі живуть талановиті люди, які прославляють її своїми творами.

Лише любов до рідного, вважає ця куп’ян-ська вчителька й поетеса, рухає світ. Тому й має право стверджувати:

Моя душа ніколи не збідніє,

Ніколи не зістариться вона, —

У ній любов незгасно пломеніє,

Мого життя одвічна дивина.

Н. Семененко.

Куп’янськ.