Наші інтерв’ю

Виробництво – для людей,
а не навпаки

Звичайно, кожен з районів області має свою особливість. Однак навряд чи хто заперечуватиме особливу специфічність Харківського району, багатогалузева промисловість якого представлена кількома десятками машинобудівної, легкої, харчової та інших галузей. І все ж провідну роль в економіці району на сьогодні відіграє сільське господарство, що представлене 21 господарством усіх форм власності. Останнім часом тут стали помітними певні зрушення. Чим вони зумовлені? Про це – бесіда нашого кореспондента з головою держадміністрації Харківського району В. І. Пугачовим.

– Вікторе Івановичу, Харківський район – це ще не місто, але вже й не сільська глибинка. Люди тут, як мовиться, однією ногою у місті, другою – в селі. Мабуть, не легко керувати, організовувати виробництво і взагалі налагоджувати життя людей у цей кризовий період у приміському районі?

– Тут, як і всюди, є свої плюси і мінуси. Район справді специфічний, найбільш густонаселений. Причому міського населення рівно вдвічі більше, ніж сільського – 124 тисячі чоловік проти 62 тисяч. До того ж дуже багато селян, як ви правильно підмітили, фактично не є такими за соціальним статусом, бо все життя працювали на харківських підприємствах.

Однак що стосується економічної ситуації, то тут район переживає все те, чим «хворіє» область і вся країна. Аналізуючи її, ми у себе в районі прийшли до висновку, що форми роботи, методи управління всім народно-господарським комплексом такого складного району потрібно переосмислювати і переглядати. Так, керувати сьогодні дуже непросто, але це не тільки в приміському районі. Хіба ви не помічаєте, що останніми роками практично розвалилися, зникли ті інститути управління, які ми називали середньою ланкою, і які органічно поєднували людей з органами влади?

Так, займаючись нерідко зайвою паперотворчістю, ми втратили довір’я людей, намагаючись сховатися від них за дрібними подачками. Сьогодні це обернулося відвертим невдоволенням населення, люди не погоджуються на жебрацьке існування. І правильно роблять. Ми живемо на такій землі, що дає можливість жити в цілковитому достатку. Потрібно тільки організуватися на продуктивну працю. І тут дуже важливо повернути людям довір’я до влади.

– Але для цього потрібні не обіцянки, що їх люди вже «наїлися» донесхочу, а цілком реальні речі: робота, зарплата, своєчасна виплата пенсій, нормальне медичне обслуговування...

– Ми ще торік почали підготовку до 1999 року зі створення довгострокової програми відродження економіки району. Адже відповіді на всі ці «гарячі» питання – у виробництві. Хоча акценти тут змінилися: якщо раніше люди розглядалися просто як трудові резерви, то сьогодні виробництво – для людей, а не навпаки. Людина і людський фактор стоять для нас головним орієнтиром у вирішенні всіх питань життєдіяльності району. І, знаєте, хоч про якісь досягнення говорити рано, але певні зрушення вже намітилися. І що найголовніше, стрепенулися, мов від дрімоти, більшість керівників підприємств, стало помітним їх прагнення об’єднувати зусилля у вирішенні виробничих та соціальних проблем на своїх підприємствах. Вони більше стали цікавитися досвідом інших, активнішими у пошуку свого місця на сучасному етапі розвитку ринкових відносин. І що ж? Вже в перші місяці поточного року обсяг виробництва збільшився на 40 відсотків...

Само собою зрозуміло, що зарплата, пенсії прямо залежать від виробництва. Якщо запрацює воно, то і соціальні питання знімуться.

– Ви згадали про ринкові відносини. Але ж вони передбачають нові форми організації виробництва, нові структури...

– У районі, крім створених восьми цільових програм, спрямованих на розвиток аграрного сектора, про які вже розповідала ваша газета, розробляються програми, націлені на реанімацію виробничої сфери, на створення робочих місць для жителів району. І тут особлива роль відводиться будіндустрії, малому та середньому бізнесу. До речі, наш район один з найкрупніших у розвитку підприємств малого бізнесу та інших комерційних структур, яких зареєстровано близько 1300. Районна комісія по наданню допомоги підприємствам, середньому та малому бізнесу також активізувала свою роботу.

– У плані здійснення більш жорсткого контролю за діяльністю підприємців та сплатою ними податків?

– Що стосується податків, то в районі створено спеціальну оперативну групу, завдання якої не лише здійснювати контроль за своєчасною їх сплатою, але й націлювати підприємства на пошук нових прибутків. Так, ми вважаємо, що в районі має бути єдина система ринкового збору, одинакові умови роботи для підприємств малого і середнього бізнесу.

Сьогодні має бути враховано все – від кожної хлібини і кілограма ковбаси до крупних промислових товарів, що виробляються на території району. Тільки в цьому випадку зможемо ефективно керувати виробництвом, попереджуючи негативні явища і збираючи повністю податки. І повірте, це не на шкоду малому та середньому бізнесу. Навпаки, єдина система управління, виведення виробництва з «тіні» лише сприятиме розвитку і становленню підприємництва.

Ми повинні захистити власного вирьбника і допомогти йому витіснити зарубіжні товари, що у своїй більшості далеко не кращої якості. У районі ми будемо добиватися, щоб на прилавках магазинів було представлено повний асортимент достойних товарів наших виробників. Роль сировинного придатку нас не влаштовує. У районі є всі можливості, щоб виростити, переробити і запропонувати споживачам готовий продукт.

– Кажуть, що Харківський район стає полігоном для багатьох науково-дослідних установ, які у відродженні економіки району вбачають шлях і до свого відродження.

– Ну, це перебільшення... Але, безперечно, ми намагаємося активізувати сьогодні роль наукового потенціалу в житті району. Теорію і практику можна з’єднати в одне ціле лише на полях та фермах. Кінцевий результат – оцінка всієї діяльності і сільгоспвиробника, і науковця. Ми вдячні керівникам науково-дослідних інститутів, що вони відгукнулися на пропозицію про спільну діяльність, і сьогодні практично всі наші програми, їх реалізація перебувають під їхнім контролем.

Я вже казав, що про результати рано говорити, але підвищення продуктивності тварин, поліпшення організації праці на полях свідчать, що ми обрали правильний напрямок у роботі. Не скажу, що вже вибралися з кризи, однак ознаки оновлення у виробничій та соціальній сферах стають дедалі помітнішими. І це надихає на подальші пошуки шляхів виходу з кризи.

М. Мельник.


PING Banner Network