«Наш район – це місто у місті»

Від центру Харкова аж до його окраїни, на площі майже 2300 гектарів розкинувся Московський район. Близько 310 тисяч людей мешкають тут. За цими показниками Московський – один з найбільших серед міських районів країни. Але не тільки своїми обширами славиться він. Тут дивно переплелися сива історія і сьогодення. Стародавні кургани чатують шлях на Салтів і окраїни селища імені Кірова. А зовсім поруч тягнеться в небо харківський хмарочос – єдина у місті 24-поверхівка.

Непросто щоденно забезпечувати життєдіяльність «міста у місті». Адже штати райради тут значно скромніші, ніж, скажімо, у містах з 300-тисячним населенням. Проблем же значно більше. Нещодавно Московську райраду очолив новий голова Є. П. Бабенков. Корінний харків’янин, йому 50 років, половину з яких працює у цьому районі. Трудовий шлях починав учнем прохідника Харківського метрополітену. Потім працював на «Електробритві» – майстром, конструктором. начальником цеху. Має державну нагороду – орден «Знак Пошани» і дві вищі освіти – закін-чив Харківський політехнічний і академію управління при Президентові України. Останні 15 років був заступником голови Московської райради. Наш кореспондент взяв інтерв’ю у Є. П. Бабенкова.



– Євгене Петровичу, яку проблему, як новообраний голова, вважаєте найнагальнішою у районі?

– Соціальний захист малозабезпечених верств населення. Специфіка району така, що пільговий контингент тут становить майже 100 тисяч чоловік. Третина населення – пенсіонери, 80 тисяч з них потребують соціальної під-тримки. А ще у районі 12 тисяч інвалідів, 2000 інвалідів війни, 2600 чорнобильців. Крім того, багатодітні й самотні матері... Кілька років тому район першим у Харкові був визнаний дотаційним. Іншими словами – кількість підприємств тут виявилася недостатньою для покриття за рахунок їхніх надходжень соці-альних витрат пільговикам.

– А за рахунок чого збираєтеся компенсувати це? Як поповнюватимете місцевий бюджет?

– Розвиватимемо й підтримуватимемо малий і середній бізнес. Нині він вже дає 36 відсотків бюджетних надходжень. Розширюватимемо сферу торгівлі. У нас зараз у сфері послуг зайнято понад 12 тисяч чоловік. На території ра-йону розташовано 14 ринків і торговельних майданчиків. З одного боку, за це можна критикувати, але з іншого – це значні надходження до місцевого бюджету. Тільки за рахунок кіосків щорічно отримуємо 700–800 тисяч гривень.

– Але ж кіоски – це вже вчорашній день...

– Ми від них відходимо. У районі багато хороших магазинів. Серед них і сучасні – «Євромарт», «ЮСІ», «Таргет»... Кожний з них забезпечив по 700 чоловік робочими місцями. Це важливо, оскільки на промислових підприємствах значно скоротилася кількість працюючих – з 41 тисячі чоловік у 1994 році до 11 тисяч зараз. За останні півтора року ми добилися виконання планів по збору місцевих надходжень. Водночас скорочуються бартерні операції. Кілька місяців тому вони становили 50 відсотків, а нині – 16. А значить, збільшилася можливість реально допомогти малозабезпеченим.

– Євгене Петровичу, а як ви плануєте допомагати відстаючим промисловим підприємствам виходити з кризи?

– Промисловість нашого району справді у складному становищі. Борги по заробітній платі – 15,6 мільйона гривень. «Левова частка» припадає на «Серп і молот» та ХЕМЗ. Колись серпомолотівці майже повністю працювали на «Ростсільмаш», виготовляли понад 200 тисяч двигунів. А минулого року їх випуск становив близько тисячі – немає попиту. Заводу ж, щоб протриматись на плаву, треба виготовляти не менше 30000 двигунів. Тож підприємство чекає санація. Щодо ХЕМЗу, місто звільнило його на рік від плати за землю. А це 800 тисяч гривень. Сподіваємося, керівництво успішно використає ці кошти на розвиток виробництва. Тож є надії на відродження. Відносно стабільно працює ХЕЛЗ, нарощуватиме обсяги «Автрамат». Збільшили виробництво хлібозаводи, планується реконструкція макаронної фабрики. А от легка промисловість тягне назад. Практично припинило існування взуттєве підприємство «ЕРА». А це ж була гордість міста. Нині падіння виробництва там 81 відсоток. У такій ситуації уся надія на розвиток підприємництва, малого й середнього бізнесу. Загалом же зростання обсягу виробництва на підприємствах району цього року за 3 місяці – 3,4 відсотка. Хоча облдержадміністрація орієнтує у першому півріччі на 7. Будемо працювати.

– Євгене Петровичу, відомо, що «ахіллесовою п’ятою» міських районів Харкова є житлово-комунальне господарство. Ваш район найбільший, тому й комунальних проблем, відповідно, чимало...

– Так, але ми бачимо певну перспективу. Оскільки багато нарікань на роботу ліфтового господарства, то вирішили при ЖЕО № 1 та № 2 створити дільницю з ремонту й експлуатації ліфтів. Йдеться про дрібний та поточний ремонти. Це дасть економію коштів, забезпечить оперативність щодо усунення поламок, більшу надійність в експлуатації. Інше лихо комунальників – сміття. Район на його вивезення ви-трачає колосальні кошти. Тому діятимемо таким чином: зараз на баланс районної ради переходить багато відомчого житла, разом з ним підприємства передадуть нам і машини для вивезення сміття. Це буде суттєвою економією бюджетних коштів. Адже нині тільки 20–25 відсотків сміттєвідходів вивозиться транспортом, що належить комунальникам. До кінця ж року це вже буде 80–90 відсотків... Взагалі ж для підтримки нормальної життєдіяльності такого району, як наш, треба дбати про ощадливе витрачання коштів, ретельно стежити, як вони використовуються. Тож плануємо, якщо, звичайно, сесія підтримає, ввести до штату виконкому, не збільшуючи загальної кількості працюючих, одного-двох контролерів-ревізорів, які стежитимуть за ви-трачанням бюджетних коштів. Одне слово, не чекатимемо, поки прийде КРУ чи податкова інспекція й виявить якісь порушення, а самі усуватимемо їх, запобігаючи зловживанням.

– Подібний досвід, Євгене Петровичу, у місті вже є, чи це, так би мовити, ваше «ноу-хау»?

– Кілька років тому у Харківській міськраді була створена така контрольна інспекція. Хочемо спробувати й ми.

– Євгене Петровичу, наших читачів зацікавить і таке запитання: щойно закінчилися вибори, що показали вони у найбільшому районі Харкова? Яким партіям віддали свої голоси його мешканці?

– У районі зареєстровано понад 15 партій. Є великі, є дрібні. Найбільше голосів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі набрали комуністи – 25 відсотків, за ними йде СДПУ(о) – 11 відсотків, «Блок Наталії Вітренко» зібрав 8 відсотків, «За єдину Україну!» – 7,5, «Команда озимого покоління» – трішки менше 8, «Наша Україна» – майже 7 відсотків.

– А який за політичними уподобаннями новообраний склад райради?

– Серед депутатів – представники блоку «За єдину Україну!», члени СДПУ(о), комуністи, позапартійні.

– Знаю, Євгене Петровичу, що й ви не належите до жодної з партій...

– Я б взагалі хотів, щоб принаймні у нас в районі ми працювали без фракцій. У радах попередніх скликань фракцій не було. І це, як на мене, нормальні умови для стабільної роботи. Але це вже залежить від волі всього новообраного депутатського корпусу. Будемо прагнути знайти порозуміння й взаємодію з усіма. Адже всі ми хочемо позитивних зрушень, хочемо, щоб людям жилося краще. Тож, як на мене, хай би всі депутати були в єдиній фракції – за розвиток і піднесення Московського району. Щоб не конфронтувати, а шукати спільні шляхи до цієї мети. До речі, у нас 16 депутатів міської ради. Вони теж різні, але це потужна команда, яка може багато зробити для району. Надіємося і на своїх народних депутатів – Василя Салигіна та Дмитра Святаша. Я зустрічався зі Святашем вже після виборів. У травні плануємо провести зустріч депутатів усіх рівнів нашого району, адже Московський готується до свого 65-річчя. Ми всі зобов’язані зробити все залежне від нас, щоб найбільший у місті район був і найкращим.

Н. Чернова.