На смітниках, як на вулкані

Про сміття в пристойному товаристві, як правило, не говорять. Та якщо й надалі делікатно мовчати, то, мабуть, недовго нам по самі вуха поховати себе у відходах – промислових та побутових.

Ознаки екологічного лиха, що у вигляді багатьох неконтрольованих, а то й контрольованих сміттєзвалищ насувається наче грозові хмари, настільки очевидні, що не помічати його можуть лише байдужі до нашого довкілля. Хіба не знайома гнітюча картина: безладно накопичені гори сміття та іншого гамузу – упаковок, пластикових пляшок, використаних автопокришок, зламаних гілок уперемішку із ганчір’ям та залізяччям. А гниючі харчові покидьки, що поширюють невимовний запах?!

– Тут не те що пацюкам – вовкам у самий раз завестися!.. – спересердя сплюнув якось на одному з подібних непривабливих місць хтось із перехожих.

Стосовно вовків, то ще можна й засумніватися. А ось від бродячих собак, що зазвичай теж не обминають смітників, часом справжні непереливки. Тільки в Дергачівському районі, як пригадав головний державний санітарний лікар області І. Кратенко, чотириногі приблуди торік покусали кілька десятків осіб.

– Втім, тривожить не тільки їхня доля, – зауважує Іван Сергійович. – Для санепідемслужби рукотворні звалища сміття, як заодно й деякі облаштовані полігони твердих побутових відходів, продовжують залишатися об’єктами підвищеного епідеміологічного ризику. Адже це загрожує не тільки забрудненням довкілля, а й почасти згубними впливами на підгрунтові води. Принаймні, й за останній рік наша служба мусила в ряді випадків заборонити використання води, небезпечної для здоров’я споживачів надмірним умістом у ній шкідливих концентратів, спричиненим сусідством із сміттєзвалищами. Шкода лише, що заходи адміністративного впливу ще не дають очікуваних результатів. Заковика, бачте, ще й у тому, що донедавна багато наших звалищ залишалося безгоспними, кинутими напризволяще. Для того, щоб застосувати штрафні санкції, часом важко було знайти конкретного відповідача за порушення правил. Зрештою, облСЕС разом з облкомунгоспом на сьогодні все ж удалося провести паспортизацію більшості звалищ.

За даними комунальної статистики, щорічно в Харківській області утворюється близько 1,5 мільйона кубометрів твердих побутових відходів, з яких понад 900 тисяч припадає на обласний центр. Чи спроможні уберегти довкілля від того мотлоху 30 діючих на теренах регіону полігонів твердих побутових відходів загальною площею в 134,5 га, однозначно судити, звичайно, важко. Хоча деякі аспекти мимоволі налаштовують швидше на мінорну ноту.

– Лихо в тому, – визнає начальник управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації В. Щербак, – що навіть з наявних полігонів ТПВ більшість існує вже понад 20 років. Причому 12 подібних звалищ, як ось, приміром, у Барвінковому, Вовчанську, Лозовій, Великому Бурлуку, Зачепилівці та інших регіонах, експлуатується навіть від 30 до 50 років. Можна тільки уявити обмежені їх можливості. Невипадково, згідно з висновками санітарно-епідеміологічних служб області, переважна частина їх підлягає закриттю. Через брак коштів у місцевих бюджетах вкрай незадовільно утримуються полігони ТПВ у Первомайському і Чугуївському районах, місті Богодухові та ряді інших сільських регіонів області.

Доводиться, за визнанням фахівців, зайвий раз загострювати увагу й на надто спрощені в багатьох регіонах підходи до самого облаштування сміттєзвалищ, коли для цього за погодженням із землевпорядниками, зазвичай, обирається якийсь глибокий яр, у кращому випадку з ущільненим дном, куди й скидається привезене сміття. А ось з налагодженням якоїсь системи знезараження фільтрату, гідроізолюючих огорож, під’їзних шляхів з твердим покриттям, проведенням пошарової ізоляції грунтом та виконанням інших вимог санітарного законодавства місцеві добродії почасти себе не переобтяжують.

Найприкріше, що в розв’язанні цих проблем нас уже помітно обігнали у сусідніх областях, зокрема Луганській чи Донецькій. Та, власне, чухати потилицю через гостроту «сміттєвої» проблеми доводиться сьогодні не тільки в слобожанській провінції, а й у самому обласному центрі, що мимоволі опинився останнім часом, образно кажучи, на самому краю величезної сміттєвої ями, перестрибнути яку, виявляється, поки що не так то й легко.

– Нічого дивного, – пояснює ситуацію співробітник відділу комунальної гігієни облСЕС В. Прядченко. – Введений у дію ще в 1974-му і розрахований на десятирічний термін експлуатації Дергачівський полігон твердих побутових відходів, куди головним чином досі й звозилося сміття з Харкова, вже давно вичерпав свої потужності. Через перевантаженість на його закритті вже неодноразово наполягала санепідслужба. Зрештою, задля подовження експлуатації полігона кілька років тому мусили все ж піти назустріч, погодившись з проектом реконструкції, пов’язаним із впровадженням так званого ярусного складування відходів. За цей період передбачалося розпочати будівництво нового полігона у Вискочкиному яру. Однак про зведення останнього залишається поки що тільки мріяти, а полігон у Дергачах встиг вичерпати й подовжений дворічний термін своєї експлуатації. Вкрай загострило ситуацію для харків’ян і те, що на грані повної зупинки опинився й Харківський спецзавод з термічної переробки побутових відходів.

Закордонний досвід свідчить, що боротися зі сміттям ефективно і з допомогою вогню, надто коли з такої утилізації відходів можна мати й певні вигоди, як ось вироблення тепла для побутових потреб. У тій же Данії, приміром, на 5 мільйонів жителів – 24 сміттєпереробні заводи, в нас же на всю країну з її мало не 50-мільйонним населенням – усього чотири, один з яких (крім Києва, Дніпропетровська та Севастополя) досі діяв і в Харкові. Але за свою майже 17-річну біографію завод зажадав невідкладної модернізації до краю зношеного обладнання. Однак наполегливим спробам реанімувати підприємство завадив усе той же дефіцит коштів. Торік з кінця травня до листопада спецкомбінат уже змушений був призупиняти свою роботу.

– Допалюємо нині останню завезену нам сировину, – зі смутком у голосі повідомив днями у нашій розмові головний інженер державного виробничого комплексу «Спецзавод з термічної переробки побутових відходів» О. Реутов. – За відсутності фінансування для поточної експлуатації та капітального ремонту рішенням управління екобезпеки підприємство з початком квітня закривається остаточно. Не виключено, що назавжди...

Прикро, що за підприємством, яке стільки років вірою і правдою служило харків’янам в очищенні їх від усякого сміття, певно, й справді-таки доведеться справляти поминки. Втім, у харківській мерії, схоже, не схильні надмірно драматизувати ситуацію. Звільнити майже півторамільйонне місто з облоги сміття місцева влада сподівається шляхом реалізації всебічно виваженої комплексної муніципальної програми «Розвиток системи поводження з твердими побутовими відходами в м. Харкові». Програмою харків’ян ще більш як півтора року тому серйозно зацікавився Європейський банк реконструкції і розвитку, покликавшись підтримати фінансовою позикою втілення проекту створення принципово нової системи управління побутовими відходами. Досить сказати, що департамент міжнародного розвитку Великобританії на підготовку реалізації цього проекту задіяв уже понад 1 мільйон доларів. Перший же етап програми якраз орієнтує на будівництво полігона ТПВ у Вискочкиному яру.

– Що той будуватиметься саме там, – підтверджує перший заступник харківського міського голови В. Бабаєв, – сумнівів уже не виникає.

На засіданні Держбуду України майбутній полігон у Вискочкиному яру, до речі, вже визнано пілотним, на підставі якого будуть розроблені державні будівельні норми. А це дозволить потім проектувати подібні об’єкти власними силами. Поки що ж на реалізацію проекту Євробанк обіцяє виділити місту кредит на 15 років у 20 мільйонів доларів під цілком прийнятні проценти річних.

Шкірка, як мовиться, варта вичинки. Попередньо передбачається, що полігон з урахуванням допоміжних споруд займе щонайменше 40-гектарну площу з водонепроникним дном, для чого доведеться подбати, зокрема, і про спорудження спеціальної дренажної системи, і про обладнання горизонтальних газовловлювачів. Ідеться заодно і про облаштування 4 станцій сортування сміття та впровадження принципово нової системи збирання й доставки відходів. Нарешті, організація роботи з обслуговування полігона обіцяє подолати особливо гостру для міста проблему – ліквідацію несанкціонованих звалищ.

У самому Харкові, як бачимо, наполегливо й цілеспрямовано «пробивають» згадану ідею. А що ж в інших регіонах області? На жаль, бідкаються у відповідних службах, поки що практично не виконується прийняте ще кілька років тому розпорядження облдержадміністрації про сортування сміття. Між тим, вивчаючи морфологію наших смітників, неважко збагнути, що в побутових відходах почасти містяться справжні поклади, які можуть бути утилізовані. Серед них пластмаса, папір, метал, в тому числі й нержавіюча сталь, інші цінні компоненти. Що займатися ж управлінням відходами сьогодні не тільки необхідно, а й вигідно, зрештою, встигли вже переконатися в тих же Бабаях Харківського району, де віднедавна організований переробний завод по сортуванню, складуванню і частковій переробці відходів має бажану рентабельність. Загалом же час уже всім нам затямити: і в «сміттєвій» проблемі, мабуть, згубно діяти за принципом – доки грім не вдарить, мужик не перехреститься, хапатися за роботу тільки тоді, коли вже зависає над головою дамоклів меч екологічного лиха.

М. Тараненко.