Не возять дітей. Не щастить пенсіонерам

У селі Лютівка Золочівського району не працює водопровід. Колись кошти на його утримання вносило місцеве сільгосппідприємство, і вода більш-менш регулярно потрапляла до ферми та садиб селян. Плати за послугу з мешканців не брали. Нині ж цей комунальний об’єкт передано на баланс сільради. Там говорять односельцям, що коштів на ремонт водопроводу немає. І додають: «Платіть за отримувану воду». А в багатьох людей і коштів замало, і звичка платити за воду не з’явилася.

Отже, сільрада «водну проблему» не вирішує. Тому мешканка Лютівки Н. М. Тарасова під час проведення «прямої лінії» Золочівською райадміністрацією зателефонувала заступникові голови райдержадміністрації І. І. Горішньому. Ігор Іванович відповідає в районі за найболючіші питання: виробничі та соціальні. Щоразу під час «прямих ліній» до нього звертається від 10 до 20 чоловік.
Останню «пряму лінію» за участі І. І. Горішнього поєднали з виїзним приймальним днем редакції газети «Слобідський край». Мешканцям району повідомили, що вони можуть передати запитання й журналістам газети Харківської обласної ради.
Більше третини жителів Золочівщини – пенсіонери. Їм живеться важче, ніж іншим категоріям населення. Тож першим зателефонував 77-річний учасник бойових дій І. Л. Радченко. Він поскаржився на незадовільне постачання скрапленого газу ветеранам Великої Вітчизняної війни. Учасникам бойових дій при одержанні «блакитного палива» встановлена 75-процентна знижка. Збитки ж газового господарства мають покриватися субвенцією з державного бюджету.
І. Л. Радченко дізнався, що деяка сума коштів з бюджету вже надійшла, і поспішив до газівників. Спочатку його зустріли досить люб’язно, пообіцяли привезти балони. Почекав Іван Леонтійович до 9 квітня і зателефонував до газового господарства. Його працівниця на цей раз поводилася грубо: сказали почекати, то й чекайте.
Ветеран війни не може зрозуміти, в чому тут проблема. Знайомий учасник бойових дій уже отримав два балони газу, його ж помешкання водії з газового господарства обминають. А під час нового відвідання газової «контори» І. Л. Радченко почув, що запаси балонів уже вичерпалися. Між тим, вантажівки з ними роз’їжджають по Золочеву. Спитав одного водія: чому, мовляв, мені не завозите? А йому у відповідь: плати 35 гривень, тоді одержиш.
– Так коли ж мені чекати балонів? – запитав учасник бойових дій.
– Через кілька днів, – пообіцяв І. І. Горішній.
Начальник районного управління праці і соціального захисту населення В. В. Лівець прояснила ситуацію із фінансовим забезпеченням постачання газу в балонах для побутових потреб:
– До Золочівського району протягом року має надійти 167 тисяч гривень субвенції. Цих коштів вистачить для забезпечення усіх пільговиків. Перші грошові «вливання» в сумі 19800 гривень вже надійшли.
...Аж тут пролунав новий дзвінок. Вчителька Удянської школи С. М. Мірошниченко поскаржилася на незручності автобусного сполучення. Той транспортний засіб, що курсує по п’ятницях, відправляється о 6-й ранку. А по понеділках автобуси не прибувають, хоч це обіцяли представники місцевого автотранспортного підприємства
№ 16344. І діти із сіл Світличне і Костянтинівка, які навчаються в Удянській школі, змушені тільки в один бік долати чотири-п’ять кілометрів пішки.
Заступник голови райдержадміністрації пообіцяв порушити перед керівництвом АТП питання, щоб воно узгодило з органом виконавчої влади зручніший графік сполучення сусідніх сіл з Удами.
Представникам газети «Слобідський край» С. М. Мірошниченко повідомила додаткові факти транспортних «зигзагів». Нещодавно благодійний фонд «Турбота» подарував мікроавтобус для підвезення вчителів та учнів на вказаних транспортних маршрутах. Та щось там не залагодилося, і школярі вимушені й далі «голосувати» на дорогах.
– У районі проблема транспортного сполучення поміж селами і з райцентром залишається гострою, – прокоментував ситуацію на наше прохання І. І. Горішній. – Практично всі рейси, окрім перевезень у п’ятницю та вихідні, збиткові. Але домагатимемося, щоб на дітях і вчителях транспортники не економили.
Постійний читач «Слобідського краю», колишній працівник харківського заводу «Серп і молот» М. П. Пономаренко розповів журналістам, що він із задоволенням читає публікації з питань відродження економіки і соціальних проблем. На розвиток своєї думки, Микола Петрович, зокрема, порушив «вічну» тему поганих доріг:
– Живу я в Золочеві, на вулиці Шевченка. За останні десять років шляхове полотно тут не ремонтувалося. А при прокладанні труб дорогу ще більше понівечили.
М. К. Шеметова, мешканка села Уди, повідомила, що після її скарги І. І. Горішньому в листопаді минулого року так і не було зрізане дерево, віти якого при поривах вітру можуть обірвати електродріт. Чому так вийшло? Виявилося, що керівництво районних електричних мереж обіцяло Ігорю Івановичу виконати зазначену роботу, а той не перевірив, чи завершена справа.
Довели журналістам до відома і деяку позитивну інформацію. У Золочівському районі райдержадміністрація за умов часткового дефіциту коштів та матеріальних ресурсів, передбачених для виплати у вигляді субсидій, у першу чергу надає допомогу найбіднішим верствам населення. Скажімо, Н. Я. Лисянська, яка живе в райцентрі на в’їзді Воровського, наприкінці минулого року поскаржилася, що в їхній сім’ї троє інвалідів, а визначена поміч не надходить. Незабаром сім’я одержала півтори тонни вугілля для опалення помешкання. А нинішнього року Лисянські вчасно оформили документи на одержання субсидії і вже отримали кошти. Виплачено субсидії й усім іншим малоімущим, які зверталися до І. І. Горішнього по «прямій лінії».
Разом з тим, буває, що в районі питання не вирішуються на місцях – у сільрадах, на автопідприємстві, в підприємстві електричних мереж та ін., тоді люди вимушені звертатися по допомогу до районної влади.
Мешканці глибинки скаржаться й на неуважність та грубість працівників деяких районних установ і підприємств. Тож треба робити все для того, щоб люди відчували піклування про себе, довіряли владі і підтримували її.

Н. Чернова.
В. Медвідь.