Не помиляється той, хто нічого не робить
«Проблеми, порушені у статті «Молоко й по вусах не потекло...», що була опублікована у «Слобідському краї» 12 лютого ц. р., боляче зачепили працівників ПОСП «1 Травня». Чому робочих рук не вистачає? Тому, що протягом директорствування А. П. Смолянинова було звільнено більше 50 осіб, які говорили про наболіле, зокрема про низькі заробітки. Серед людей, яких Смолянинов звільнив, було багато кваліфікованих працівників, навіть з вищою освітою... А про крадіжки вже й говорити нічого. Охоронцям платять неабиякі гроші. Ними працюють зять директора та його родичі. Крадіїв знайти неможливо. Хоча, де були охоронці, коли пропало 109 мішків з цукром? На плечах їх не винесеш. Раніше все списували на охоронців, а як вони своїми стали, то й не винні... Ніхто не хоче захищати нас, олійниківців. Приїздіть частіше та пишіть про недоліки. Можливо, керівництву соромно стане?
З повагою до вас, Коржик».
Ось такий лист надійшов до редакції з села Олійники Сахновщинського району. Згадувалось ще у ньому про ціни за оренду землі, проблеми пасажирських перевезень. Недоліків – хоч греблю гати. Але...
Як годиться, взяв з собою листа і – в Олійники, до автора. Спершу з ним хотілося розставити усі крапки над «і». Адже він прочитав у тому матеріалі те, що тільки на-друковано, — про тодішні проблеми на фермах. І не знав, що багато фактів, у тому числі позитивних, залишились у моєму записнику і на диктофонній плівці.
Та з’ясувалось, що мешканця з таким прізвищем в Олійниках немає. Невдячне діло – перевіряти факти, наведені в анонімці. Вони ж, як правило, перебільшені, необгрунтовані, побудовані на плітках і вигадках.
– Коржик пише про звільнених. А що б він (чи вона?) з ними робив, коли ті безпробудно пиячили? – запитала завідувачка молочнотоварною фермою Н. Гостроушко. І додала: – Попереджати. Не впливає – звільняти. От тоді, взимку, коли ви приїздили, сталося так, що не вистачало робочих рук на фермі. Згодом я особисто об’їздила всі двори, запрошуючи людей працювати доярками, телятницями, сторожами. Ніхто не відгукнувся. Хоча й платимо непогано, особливо дояркам.
Довелося давати у місцевих ЗМІ відповідне оголошення і обіцяти майбутнім пра-цівникам допомогу з придбанням житла. І чотири сім’ї приїхали. Жінки прийшли працювати на ферму, а чоловіки влаштувались механізаторами.
Можливо, їх, новеньких, не хилитиме на роботі до сну, як, приміром, В. Закревського. Йому доручили почергувати на машинно-тракторній станції, а він проспав.
– Звісно, Смолянинов був незадоволений. А я погарячкував і полаявся з ним. От він мене й перевів на рядові роботи. Сподіваюсь, тимчасово. Взагалі ж, до Смолянинова претензій не маю, – розповів свою історію Володимир За-кревський.
Стисло, але об’єктивно оцінив ситуацію в Олійниках пенсіонер Б. Шкрибець. Так, життя у селі помітно покращилось. Напевно ж, і тому, що Смолянинов комусь «наступив на хвіст», вимагаючи дисципліни і порядку.
За словами Н. Гостроушко, а також заступника голови Сахновщинської райдержадміністрації В. Саратова, був час, коли Смолянинова «вижили» з села. Після того тут почався занепад. Худоба опинилась на межі голодної смерті. У полях зимувала незібрана кукурудза. Комісії аж з Харкова приїздили, але толку ніякого не було. Тому олійниківці, зібравшись на «віче», попросили його повернутися і очолити господарство, що тоді реформувалось.
Тоді ж вийшли зі своїми паями кілька сімей, утворивши фермерські господарства. Серед них, приміром, І. Корнієнко і Ю. Погрецький. Причини їх виходу, як вони розповіли, полягають в особистому великому бажанні спробувати власні сили. І у них це виходить. Тож і задоволені...
Перевірені були й інші факти листа Коржик. Зокрема, головний зоотехнік С. Пальчикова розповіла про розміри паїв. З ними усе гаразд, бо так проголосували люди на зборах.
До подробиць же вдаватися не будемо. Тому що газетний матеріал – не протокол і не рішення суду.
Насамкінець, треба згадати про ще один факт, що був наведений у листі. На цей раз суто моральний. Автор картав Смолянинова за те, що той «поріднився» з чеченцями. А хто винен у тому, що у його доньки свого часу виникло почуття кохання до чеченця, який оселився в Олійниках, і вона вийшла за нього заміж? Ось так виникла рідня. Чому для багатьох людей українсько-негритянські сім’ї вже не в дивину, а українсько-чеченська має бути предметом для усіляких вигадок.
Чи розуміє усе це «утаємничений» Коржик?
М. Снаговський.
Сахновщинський район.
