Незабаром У поле. З чим та як?

Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації – це своєрідний штаб. Сюди з усіх сІльгосппідприємств стікаються дані про те, що та як зроблено, тут розробляються плани на перспективу. Одним словом, тут зосереджується чи не вся інформація про підготовку до сільгоспробіт. Тож коли читачі наші ставлять перед журналістами «Слобідського краю» завдання розповісти, як селяни готові до роботи, то дорога пролягає саме сюди,

на 4 поверх сьомого під’їзду Держпрому.

В управлінні сповідують відкритість і прозорість. Нема таємниць, нема секретів. Навіть навпаки – сюди запрошують спеціалістів та й журналістів поспілкуватися, обмінятися думками. Це на взаємну користь. Я ж по крупиці, по цифрі зібрав дані, якими і спішу поділитися з нашими читачами.

Головний показник – гроші...

На поточний рік заплановано виростити і зібрати, тобто отримати близько 3 мільйонів тонн зерна, 312 тисяч тонн соняшнику, 1,7 мільйона тонн цукрових буряків. Як бачимо, плани набагато вищі від досягнень минулих двох років, також досить напружених і врожайних. Та досягти цього буде непросто – лише за рахунок суттєвого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Щоб щось у землю вкласти, треба те «щось» мати. Потрібні значні кошти. На підготовку і проведення весняно-польових робіт потрібно 388,7 мільйона гривень.

Багато це чи мало?

Більше, ніж у минулі роки, але набагато менше, ніж вкладають у сільгоспвиробництво передові країни світу. До їхніх показників нам ще належить пройти непростий шлях. Ми й так щороку все більше коштів укладаємо в гектар ріллі, тож і результати отримуємо пристойні.

Потреба в коштах буде «покрита» таким чином: 43 відсотки цієї суми – за рахунок власних коштів, 35 відсотків – це банківські кредити, та ще 21 відсоток «припливе» завдяки співпраці з інвесторами.

Треба сказати, що значно покращився стан кредитування селян і їхнього труда. При потребі в цьому виді ресурсів на суму 193 мільйони гривень вже на сьогодні господарства уклали кредитних угод на суму 120 мільйонів гривень. Це удвічі більше, ніж торік на цей час.

Зупинок у борозні не буде

Та не порятують селян і гроші, коли у борозні зупиниться трактор з порожніми баками – без пального. Чи не менш небезпечно – через поломку. Як не мізкуй, а доведеться витрачати чи не головний весняний фактор – час. А його ні за які гроші не купиш.

Офіційні дані свідчать – темпи ремонту техніки цього року вищі, ніж минулого. Будемо сподіватися, що цифри, які мені назвали, реальні, а не «для галочки». Бо ж цим не жартують...

Так от, в сільгосппідприємствах області вже відремонтовано 83 відсотки тракторів, 98 відсотків плугів, 97 відсотків культиваторів та сівалок.

Як завжди добре готують техніку до весни в господарствах Чугуївського, Великобурлуцького районів. Тут ремонт проводиться за графіком, приймають роботу спеціальні комісії, в складі яких працюють спеціалісти господарств і районного рівня.

Нагромаджено 18,3 тисячі тонн дизельного пального і 6,1 тисячі тонн бензину. Це складає до потреби відповідно 45 та 41 відсоток. Та процес накопичення триває, тож все ще попереду.

Разом з тим, усім добре відомо, що краще купити пальне наперед, бо чим ближче до виходу в поле, тим ціна на цей продукт стає вищою. Такий закон ринку, від якого нікуди не дінешся.

Тож треба швидше оформляти фінансові справи, щоб весна не застала нас зненацька.

Пересівати багато будемо?

Навіть старі люди не знають, з яким роком порівняти нинішню зиму. Кажуть, що років з двадцять тому спостерігалося щось подібне.

В газетах уже кілька разів нас лякали, що пересівати доведеться ледь не половину всієї озимини. Та не такий страшний вовк, як його малюють.

Зрозуміло, що зима була складною. Через надмір вологи восени, похмуру погоду, недостатню кількість сонячних днів, що у підсумку і складає умови загартування рослин, морозостійкість озимих культур виявилась значно нижчою, ніж звичайно.

У грудні стовпчик термометра «упав» до 20 чи й до 24 градусів морозу, і це на голу, не прикриту снігом, землю. Грунт стрімко промерз.

А далі, як ви пам’ятаєте, чергувалися відлиги з морозами, що й викликало часткове виснаження рослин, зниження вмісту розчинних вуглеводів у вузлах кущіння до 22–24 відсотків, а у ослаблих і до 18 відсотків.

Спеціалісти разом з науковцями, зокрема Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва, ведуть постійний контроль за станом озимини в господарствах області. Беруть у полі так звані моноліти, аналізують. Дані свідчать, що мають вищу життєздатність посіви рекомендованих сортів. Та треба сказати, що відмічено значне пошкодження надземної маси на більшості посівів озимини. На ослаблих з осені посівах зрідження рослин досягає від 30 до 80 відсотків. У сортів пшениці Вікторія Одеська, Селянка, Одеська-267 спостерігається відмирання від 15 до 40 відсотків пагонів.

Минулого тижня було взято повторні моноліти для відрощування, спостереження продовжується. А на основі отриманих результатів і буде розроблено чітку стратегію весняно-польових робіт. Тоді й стане остаточно відомо, де і скільки будемо пересівати та скільки на це доведеться витратити насіння.

Поки ж що в доброму стані знаходиться 42 відсотки всіх площ озимини. А пересівати, скоріш за все, доведеться не більше 10 відсотків. До речі, це не більше, ніж в середньому за останні роки.

Що посієш, те й пожнеш

Досвід минулих років показує, та це ми знаємо і з теорії, що марно розраховувати на високий врожай, коли насіння купив подешевше. Це не те, на чому треба економити. Так не розбагатієш, а розоришся сам і людей, у яких землю орендуєш, також підведеш.

Англійці кажуть, що вони не настільки багаті, аби купувати дешеві речі. У цих словах – глибока думка про те, що бідність і поро-джує бідність. А коли хочете розірвати це ніби і замкнене коло, то треба починати з головного – вкладати у землю кошти. Бо лише першокласне насіння у поєднанні з інтенсивними методами господарювання принесе прибутки. А посієш полову, то її і збереш.

Тим паче, що за насінням і їздити далеко не треба. Все є у нас, як кажуть, під рукою, в нашій же області. А зі своїми легше можна і спільну мову знайти.

Уже неначе стихли баталії навколо розпа-йованих гектарів та оплати за них. Обстановка на селі в основному стабілізувалася. Можна і треба спокійно та мирно трудитися, отримувати результати і починати багатіти.

А чого б і ні?

Юрій Крикливий.