Особливості національного лікування, або
З легкою парою...

Тільки-но спіткають нас сезонні хвороби, як мало не кожний мешканець мільйонного міста стає і лікарем, і цілителем, і екстрасенсом. Люди консультують одне одного у транспорті, на зупинці, на роботі. І ті, хто хоч трішки шанує себе, намагаються обмежити вживання хімічних препаратів, звертаючись до народних методів лікування. Одним з таких методів, перевірених не одним поколінням, є... лазні. Ними користувалися ще за сивої давнини – у Єгипті, Греції, Індії, Римі. І були вони там не тільки місцем гігієни, а й цікавого дозвілля, зустрічей, відпочинку.
На Вкраїні-Русі лазня здавна вважалася джерелом бадьорості, загартовування і лікування. Тож не дивно, що ще київський князь Володимир 996-го року своїм статутом передав лазні під нагляд церкви, бо саме на неї покладалися обов’язки лікування й утримування хворих, «сірих, убогих».


Чим же корисна лазня? Що треба знати, йдучи туди? Про це розмова з постійною гостею нашої рубрики, терапевтом, кардіологом і психотерапевтом А. В. Новосельцевою.
– Алло Володимирівно, слово «лазня» у перекладі з грецької означає «виганяти біль і сум». А як сучасна медицина ставиться до такого терміну?
– Медична енциклопедія зазначає, що лазня – це приміщення для миття тіла, підтримання тим самим чистоти шкіри, нормального її фізіологічного стану, поліпшення функціонування організму при деяких захворюваннях – ревматизмі, подагрі, хворобах нирок.
Ще в давнину говорили, що чистота – запорука здоров’я. Зберегти здоров’я, загартувати організм допомагає лазня. Миття у лазні теплою водою (34–36 градусів) з милом, окрім очищення шкіри, стимулює її фізіологічні функції, зокрема, поліпшує діяльність потових та сальних залоз. А у парильні, де після подачі води на кам’яницю температура повітря піднімається від 45–60 до 65–70 градусів, утворюючу, так звану, легку пару, краще і глибше очищується шкіра, розширюються кровоносні судини, підвищується споживання кисню. Протягом кількох днів після відвідування лазні спостерігається посилення окислювальних процесів, повноцінне дихання шкіри, обмін речовин.
– Отже, лазня справді хороша лікарня. Але ж як і при вживанні будь-яких ліків тут, певно, теж треба дотримуватись своїх правил?
– Найголовніше правило – не зашкодь – завжди надзвичайно актуальне. Не можна йти до лазні натщесерце або, навпаки, після ситної їжі, тим більше, якщо людина ще й випила спиртного. Не показана лазня перед сном. Протипоказана людям із захворюваннями серця, судин, туберкульозу легенів, вегетоневрозів. Не можна паритися під час загострення хронічних хвороб, при підвищеній температурі тіла, травмах голови, виразках, загостреннях хвороб очей, вух, при лихоманці, значних запалювальних процесах шкіри. Тут лазня може дуже серйозно нашкодити.
– До речі, є звичайна лазня, а є сауна. Чи є якісь відмінності у користуванні ними?
– Так. Заходити у парильню фінської сауни краще сухим, а у парильню звичайної нашої лазні, навпаки, треба попередньо облитися водою. Проте в обох випадках голову не треба намочувати, адже сухе волосся (а ще краще шерстяний або фетровий капелюх) добре запобігає перегріванням голови.
– Скільки можна бути у парильні, аби, як кажуть, не переборщити?
– Це суто індивідуально, але, взагалі, небагато часу. Навіть абсолютно здоровим людям у парильні сауни не варто бути більше 10 хвилин, а у парильні української лазні – 5–7 хвилин. Сигналом для виходу є сильне потовиділення.
– Алло Володимирівно, що порадите тим, хто любить після парильні облитися холодною водою? Чи корисно це?
– Це – хороша загартувальна процедура, що тренує судини. Але вона не для новачків. Спочатку – обливатися теплою водою, згодом – поступово знижувати температуру. Взагалі ж навіть вода кімнатної температури досить контрастує з температурою парильні і добре загартовує. Корисно хвилин 10–15 спокійно посидіти у передлазні, загорнувшись простирадлом. Добре б випити гарячого чаю або настій з трав. А от пити пиво, спиртні напої категорично не рекомендується. І їсти треба тільки після повернення з парильні.
– Алло Володимирівно, а що ви скажете про такий самобутній наш лазневий атрибут як віники?..
– Наші пращури були мудрими людьми, коли використовували для загартування й лікування не тільки життєдійну силу води, пари, а й цілющі властивості різних рослин, адже кожна рослина – це ліки від якоїсь хвороби. Тож віники у парильні, певним чином впливають на самопочуття людини, масажують тіло, посилюють кровообіг у шкірі, м’язах. А ефірні сполуки, що виділяють під дією пари рослини, поліпшують обмін речовин і запобігають старінню шкіри.
– Ви сказали, що для віників використовують різні рослини. Певно, тоді й за дією на організм вони різні?
– Саме так. Березовий віник, наприклад, допомагає при болях у суглобах та м’язах, добре очищує шкіру від висипів, прискорює загоювання ран, подряпин, поліпшує настрій. Він впливає на розширення дрібних бронхів, а тому після такої лазні краще дихається. І для астматиків та любителів курити березовий віник незамінний.
А от дубовий корисний людині з жирною шкірою. Пахощі дуба у парильні перешкоджають надмірному підвищенню артеріального тиску у людей.
Віник з липи корисний при застуді, з ялівцю викликає протиревматичну дію. Щоб створити приємну й корисну атмосферу у парильні, треба у воду, що нею поливають кам’яницю, додавати настої і відвари трав, мед. Зокрема, настоянка евкаліпта знімає артеріальний тиск. До речі, у парній краще лежати, а не сидіти, тоді жар огортає тіло рівномірно, м’язи розслаблені і їх можна добре пропарити. Я не сказала, що перед парною рекомендується прийняти душ, але без мила, бо воно знімає захисний шар зі шкіри. А після душу ретельно витертися рушником, щоб волога на тілі не уповільнювала потовиділення у лазні. Саме через це і під час самої процедури треба постійно витирати шкіру від поту.
Як бачимо, у лазні є свої закони, їх треба неухильно дотримуватися, аби не довелося вам «евакуйовуватися» з парилки за допомогою лікаря. Виконуйте оці поради і позитивний результат не забариться. З легкою парою!