Пам’яті великого тренера

Після того, що сталося 7 травня одразу після закінчення матчу 21-го туру чемпіонату України з футболу на стадіоні у Запоріжжі, коли головному тренеру київського «Динамо» Валерію Васильовичу Лобановському знадобилася термінова допомога лікарів, усі ми жили надією. Але, на превеликий жаль, дива не сталося. 13 травня о 20.35 на 64-му році життя його серце зупинилося. Помер великий тренер, перед яким схилялася вся футбольна Європа, видатний гравець, який підкорив усіх філігранною технікою поводження з м’ячем, назавжди запам’ятався своїм «сухим листом»...

Як гравець, Валерій Лобановський провів 253 матчі чемпіонатів СРСР і забив 71 гол (42 – в київському «Динамо», 15 – в одеському «Чорноморці», 14 – в донецькому «Шахтарі»). У 1961 році у складі «Динамо» став чемпіоном, а в 1964 виграв Кубок Союзу.
Всесвітня слава прийшла до Лобановського-тренера, коли він у 1975-му році, очолюючи київське «Динамо», вперше в історії радянського клубного футболу виборов Кубок Кубків і Суперкубок УЄФА. Через одинадцять років «Динамо» Лобановського здобуло ще один європейський трофей – Кубок Кубків. Крім цього, за свою тренерську кар’єру він ви-гравав 8 чемпіонатів СРСР, 6 Кубків СРСР, 5 чемпіонатів України і 3 Кубки України. Під керівництвом Лобановського національна збірна Союзу у 1988 році стала віце-чемпіоном Європи, а в 1976 – бронзовим призером Олім-пійських ігор. Валерій Васильович також очолював збірну Кувейту, вигравши з нею в 1994 році бронзові медалі Азіатських ігор, а в 1996-му перемігши в Кубку Перської затоки. Він був і, напевно, ще надовго залишиться найкращим тренером на пострадянському просторі.
Свій талант Лобановський в черговий раз продемонстрував, коли в 1996-му році знову очолив київське «Динамо», яке граючись роз-правлялося з європейськими грандами...
І ось його не стало. Він пішов з життя, як справжній боєць – зі свого поста. Футбольна Україна в траурі. Спасибі Вам, Валерію Васильовичу! Ви назавжди залишитеся в нашій пам’яті.