Реформи для народу, а не для політиків

У Харківському регіональному інституті Української академії державного управління при Президентові України відбувся «круглий стіл» провідних учених, представників політичних партій, на якому обговорювалася реформа політичної системи в Україні, її проблеми й перспективи.

Відкриваючи цей діалог, заступник голови Харківської облдержадміністрації В. Г. Дулуб зокрема сказав: «Головна ідея телезвернення Президента України Леоніда Кучми у день 11-ї річниці незалежності України полягає в тому, щоб перейти від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. За оцінками переважної більшості експертів, запропонована Президентом парламентсько-президентська республіка є однією з найпоширеніших демократичних форм правління. Вона діє у більшості країн Європи. Реалізація плану реформи політичної системи дозволить на практиці створити основні засади демократичної системи в Україні, підтвердить європейський вибір нашої держави. Глава української держави наголосив на необхідності громадського обговорення його плану політичної реформи. Виходячи з цього, ми й зібралися, аби обговорити коло питань, що випливають із згаданого виступу Президента України».

Тон дискусії задав завідувач кафедри конституційного права Національної юридичної академії України ім. Яр. Мудрого Ю. М. Тодика, який виступив з доповіддю «Конституційна реформа в аспекті по-літико-правової культури». Зокрема він відзначив, що дискусія щодо форми правління тривала й раніше, особливо до прийняття Конституції України. Вже тоді чітко визначилися позиції: за президентсько-парламентську чи за парламентсько-президентську республіку? Після укладення Конституційного договору між Президентом і Верховною Радою у нас діє президентсько-парламентська республіка з переважаючими повноваженнями Президента. Ця модель діє більш-менш нормально. Разом з тим, у ній є чимало недоречностей, особливо щодо відповідальності посадових осіб. Дуже часто, зокрема, змінюється уряд. Тобто маємо нестабільність політичної, правової систем. Виходячи з цього, Президент і запропонував реформу політичної системи. На жаль, у ній немає чітких орієнтирів. Не визначено, кому які віддати обов’язки: що Кабміну, а що Верховній Раді.

Треба сказати, що парламентсько-президентська форма правління успішно працює в стабільних державах. До речі, не можна однозначно визначити, яка форма правління демократичніша. Багато що залежить від менталітету, традицій, звичок народу. Скажімо, США – президентсько-парламентська республіка, а Індія – парламентсько-президентська. Однак погодьмося, що демократичнішою державою є США.

Україна прямує до Європи, має багато проблем. Суспільство до кінця не структуризовано. І якщо ми хочемо мати потужні політичні партії, то Верховна Рада, приймаючи новий виборчий закон, повинна підняти їм прохідну планку щодо здобуття парламентських мандатів з 4 до 8–10 відсотків.

Завідувач кафедри права та законотворчого процесу ХарРІ УАДУ при Президентові України Є. Ф. Глухачов, доповнюючи це питання, звернув увагу на те, що діюча Конституція не має визначення, яка у нас форма правління. Або яке правове визначення парламентської більшості – теж Конституція не називає. Немає у нас також правового механізму формування уряду на базі політичної більшості. Отже, спочатку слід внести зміни до Конституції, а потім вже провести практичну перебудову. Але ситуація вимагає рішучих дій. Програма-максимум – це зміни до Конституції і програма-мінімум – це формування первинних ознак парламентсько-президентської республіки. Тут свою роль має зіграти або «круглий стіл» суб’єктів політичного процесу, або своєрідна угода, укладена між Президентом, парламентом та урядом щодо розподілу повноважень.

Декан факультету підвищення кваліфікації держслужбовців ХарРІ УАДУ при Президентові України В. В. Нікітін звернув увагу на те, що запровадження парламентсько-президентського правління не означає повну передачу влади Верховній Раді. Президент повинен мати право при несформуванні нею парламентської більшості розпустити Верховну Раду. Отже, необхідне певне збалансування обох гілок влади. Щодо тактичного моменту, то звернення Кучми – це блискучий крок на випередження. Адже ці ідеї лунали і з вуст опозиції. Крім того, Президент у Донецьку заявив, що навіть місцеві вибори повинні проводитися на пропорційній основі. Давайте думати в цьому напрямку.

Цю тему розвинув завідувач кафедри адміністративного права Національної юридичної академії України ім. Яр. Мудрого Ю. П. Битяк, який виступив з доповіддю «Проблеми взаємовідносин органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Пропозиції Президента перейти від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки також порушують проблеми, що стосуються місцевого рівня. Кажуть, зберігається вертикаль влади. Але якщо ми переходимо до парламентсько-президентської республіки, то постає питання: хто формуватиме місцеві держадміністрації, якщо Президент не матиме ні-якого відношення до владних структур на центральному рівні? Отже, в такому випадку – по-іншому повинні формуватися й місцеві органи державної виконавчої влади. Це питання вимагає відповідних змін до Конституції. І ще. Які виникнуть стосунки між місцевими держадміністраціями й органами місцевого самоврядування? Що залишити у віданні місцевих держадміністрацій, а що передати органам місцевого самоврядування? Ось таке коло проблем, пов’язаних з реформою політичної системи.

Доцент кафедри конституційного права Національної юридичної академії України ім. Яр. Мудрого В. П. Колісник, звертаючись до присутніх, запитує: чи до-цільно робити такі перетворення на даному етапі? Адже політичні партії залишилися слабкими, а ми ще й ослабимо президентську владу. Яка роль Президента у формуванні уряду? І, врешті, чи стане від цього сильнішим парламент?

Виступи представників політичних партій відзначалися конкретною практичною спрямованістю. Так, голова крайової організації Народного руху України А. О. Семенченко переконаний, що за-пропоновані зараз Президентом України зміни не на часі. Навпаки, у складний кризовий час потрібна сильна президент- ська влада. Маємо виходити з того, наскільки пропоновані зміни корисні Україні.

Член політради Ліберальної партії України О. І. Романюк підкреслив, що на першому місці має бути зміст змін, а не їх форма. Історія свідчить, що диктатура може існувати як при президентсько-парламентській, так і при парламентсько-президентській республіці. І він не згоден з паном Нікітіним, що мова йде про посилення державної влади. Має посилюватися не стільки державна влада, скільки контроль громадського суспільства над нею. І ще. Потрібна чітка політична структуризація суспільства. Вибори необхідно проводити на пропорційній основі.

Голова облорганізації Демократичної партії України В. П. Валентієнко запропонував створити міжпартійний клуб демократичних реформ, що сприяв би впровадженню пропозицій Президента в життя.

Більшість виступаючих в основному підтримала пропозиції Президента України щодо реформування політичної системи. Але робити це потрібно зважено, грунтовно, з урахуванням кращого політичного досвіду. Реформи мають проводитися в інтересах народу, а не окремих політичних лідерів.

«Круглий стіл» прийняв підсумковий документ, в якому враховані пропозиції, зауваження його учасників.

Підсумовуючи проведену дискусію, В. Г. Дулуб сказав, що цей «круглий стіл» – лише початок широкого обговорення масштабної політичної реформи в нашій країні.

Г. Конопельцев.