Репетиція майбутніх виборів відбулася
Оговтавшись після виборчого марафону, партії роблять перші висновки щодо своєї участі в ньому. Одні сповнені оптимістичних сподівань, інші сумують після поразки. Кореспондент «СК» попрохав оцінити нинішню ситуацію політолога, кандидата історичних наук О. І. Романюка.
– Олександре Івановичу, скажіть, будь ласка, чим відзначалися минулі вибори до Верховної та місцевих рад?
– Це були чи не найскладніші вибори за всю історію незалежної України. Застосовувалися брудні виборчі технології. Широко вживався так званий чорний піар. Відчувалося певне втручання у виборчу кампанію України як американців, так і нашої північної сусідки Росії.
– Ви говорите про різні технології, а які саме?
– Насамперед, застосовувалися різні клони. Скажімо, в одному виборчому окрузі висувалося кілька кандидатів з однаковими прізвищами, а то й іменами, що ускладнювало вибір, послаблювало позиції фаворитів.
Не останню роль у дезорієнтації виборців відігравали провокаційні листівки. От, скажімо, на листівках, що начебто агітували за блок «Наша Україна», були зображені п’ять відомих українських політиків – гетьман Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера, В’ячеслав Чорновіл та Віктор Ющенко. Але ж всім відомо, які стереотипи виробилися на Сході України щодо перших трьох осіб і як їх важко подолати. Отаке поєднання історичних діячів минулого з сучасним політичним лідером і мало б відвернути від останнього наших виборців. Втім, про те, що ця листівка є фальшивкою, свідчить і ряд промахів. Під прізвищем Івана Мазепи маємо зображення Богдана Хмельницького й епізод з Переяславської Ради 1654 року, коли Мазепі не виповнилося й 10-ти років, а ім’я Петлюри перекручено на Семена. Все це свідчить про неукраїнське, а іноземне походження творців цієї друкованої продукції. А ще багато важить відсутність вихідних друкарських даних, тобто невідомо, де і яким накладом листівка надрукована. Але ж такі тонкощі відомі не кожному виборцеві...
– Олександре Івановичу, КПУ мала неабиякий козир – перший номер у виборчому бюлетені. А в результаті – втрата позицій у суспільстві.
– Так, політичні симпатії виборців у лівому таборі нині розпорошені, а нового припливу електорату немає. Як і раніше, за комуністів переважно голосують люди або престарілого віку, або з протестних міркувань, незадоволені нинішнім рівнем життя.
– У суспільстві й досі тривають дискусії з приводу доцільності виборів за мажоритарною чи пропорційною системами. А що ви можете сказати, виходячи з досвіду минулих виборів?
– Як показує досвід усіх виборів, у посткомуністичних країнах рацінальнішою є пропорційна система. На мою думку, за мажоритарною системою досить впливовим є адмінресурс. Пропорційна система краще відбиває співвідношення політичних сил у суспільстві. Депутати, обрані за партійними списками, дисциплінованіші, відповідальніші. Тож оті майже сто депутатів-самовисуванців, обрані по мажоритарних округах, найбільше піддаються політичній кон’юнктурі, коливанню між ідейно визначеними фракціями парламенту. Все це значно ускладнюватиме його роботу. І важко сподіватися на стабільну більшість у Верховній Раді. Швидше всього, вона буде ситуаційною.
Особисто я за пропорційну систему виборів на всіх рівнях, за винятком сільрад. Ця система значно прискорила б політичну структуризацію суспільства, змусила б партії розбудовувати свої осередки на місцях.
– А щодо стратегії й тактики партій?..
– Так, багато важить стратегія й тактика партій під час виборчої кампанії. Скажімо, деякі з них вкотре будували свою роботу на виборчій рекламі. Маю на увазі Партію зелених України. Але ж, як відомо, двічі у воду не зайдеш... Ну, а останнє місце в парламентській шістці СДПУ(о) насамперед пояснюється неправильно обраною її лідерами тактикою – використання не позитивних, а негативних моментів у боротьбі з політичними суперниками. Виборцям такий підхід остогид, і вони відвернулися від партії. До того ж слід пам’ятати, що уся західна соціал-демократія тісно пов’язана з робітничим рухом, профспілками. А чим можуть похвалитися українські об’єднані соціал-демократи?
Перемога блоку «Наша Україна» за партійними списками пояснюється тим, що він об’єднав багато напрямків української демократії – національну, ліберальну, соціал-демократичну, християнську, заручився підтримкою профспілок.
– Але ж, Олександре Івановичу, це, погодьтеся, може призвести до розпорошення сил блоку «Наша Україна» на кілька парламентських фракцій?
– Не думаю, бо альтернативи лідеру «Нашої України» Віктору Ющенку немає. Навпаки, в інших блоках, партіях є по кілька відомих лідерів, які претендують на президентську посаду. Не думаю, що їхня амбіційність зникне у зв’язку з утворенням на базі блоків єдиних партій.
– Прогнози – річ невдячна. І все ж ваш варіант створення у Верховній Раді депутатської більшості...
– Кількість здобутих партіями, блоками парламентських місць відома. Тож, виходячи з цього, я побоююсь, що, як і попередня Верховна Рада, новообрана теж не матиме сталої більшості. Багато хто говорить про можливе співробітництво найчисельніших фракцій «Наша Україна» та «За єдину Україну!». Важко спрогнозувати їхню співпрацю з фракцією соціалістичної партії – занадто різні у них ідейні платформи. Про інші варіанти створення парламентської більшості я й не кажу, вони майже нереальні. На діяльність Верховної Ради великий вплив матимуть і наступні президентські вибори. Виборча кампанія 2002 року – це генеральна репетиція виборів-2004.
Г. Конопельцев.
