Рік високого сонця
Ото після Варвари, з третьої декади червня, коли дня уже ніби і вкорочується, а його все багато і багато, літо повертає на спеку. Дозрівають хліба, наливається силою колос. Приходить пора жнивувати.
– А вона цього року настала раніше, – робить поправку «на місцеві умови» комбайнер Віталій Пантелійович Скрицький. – Весна майже з зими почалась, літо з весни...
Все так. Навіть гірше – за весь час не було, як кажуть, пристойного дощу. Випадало не більше 12 міліметрів, що явно мало. І не обійтися б без біди, принесеної посухою, коли б не запроваджена на полях ВАТ «Насіннєве» система безплужного обробітку землі. Майже всі поля, за винятком хіба що тих, де розміщують висадки, обробляють плоскорізами.
– Що це дає? – перепитує голова правління ВАТ «Насіннєве» Володимир Іванович Олянич. – Наполовину менше витрачаємо пально-мастильних матеріалів, майже третина тракторів може «відпочивати», та й менше грунт трамбується. А головне – зберігається волога. Навіть зараз можу констатувати, що посіви в доброму стані.
З головою Кегичівської райдержадміністрації Леонідом Анатолійовичем Мазуренком і керівником господарства Володимиром Івановичем Оляничем об’їздили поля ранніх зернових і зернобобових культур. У кожному з відділків, а їх тут аж п’ять (три «традиційних», тобто рідних, та ще два знаходяться у Красноградському і Нововодолазькому районах). У полі вже розташувалися збирально-транспортні загони. Враховано все – і ремонтні служби чергують, і трактори з плугами, і вода для пиття та технічна, і медаптечки та засоби пожежогасіння.
На полях Ульянівського відділка екіпаж В. П. Скрицького косить горох. Комбайнер зупинився на вимогу агронома відділка Олександра Вікторовича Прикореня – треба оглянути разом масу, визначитися з тактикою жнивування. І хоча агроном лише кілька днів як приступив до виконання своїх обов’язків, його слухаються. Спеціалістів тут цінують на «вагу золота».
У папці керівника району – всі жнивні розрахунки, та не зайвим буде і уточнити. Тож і запитання Л. А. Мазуренка ніби і загальне, але по суті:
– Який тепер задасте темп?
А це господарство і справді мов диригує жнивним процесом району, бо на В. І. Олянича рівняються хлібороби.
– Високий, – відповідає В. І. Олянич. – Купили ще чотири нових «Дони», придбали два «Джон Діри», правда, не останнього випуску. Отже, середнє навантаження на один комбайн складає 108 гектарів. Повинні впоратися за десять чи дванадцять днів.
Що ж, далеко не всім господарствам області вдасться витримати такий темп. Бо й рівень господарювання у багатьох набагато нижчий. Та й у самому Кегичівському районі хто може «потягатися»? Хіба що господарства імені Щорса, агрофірма «Сади України», «Агро-прогрес» або ще...
Л. А. Мазуренко ніби й участі у цих підрахунках не бере, а спостерігає. Адже щороку все більше господарств стають на ноги, міцніють. І це безперечний «плюс» для району.
У ВАТ «Насіннєве» ранніх зернових збирати треба 2700 гектарів, урожаю, як ми знаємо, високого цього року не буде.
– Точно, – погоджується
В. І. Олянич, – візьмемо ранніх по 35–40 центнерів. Пшениці трохи більше – 40–45, а на парових площах не більше 50 центнерів з гектара.
Якщо такий урожай вважати низьким, то який же тоді високий? Нема чого Бога гнівити...
– Треба ставити перед собою високу планку, тоді й рівнятися буде на кого, – робить висновок Л. А. Мазуренко. – А наша мета – щоб людям краще жилося. Бо коли буде хліб, тоді й нам усім буде добре.
Як тут не погодитися...
На полях області розпочалися жнива 2002 року. Поки що обкошують лани, кладуть у валки ячмінь та овес на площах, що трохи підгоріли, косять горох. Та вже готові токові господарства і елеватори прийняти перший хліб.
Удачі вам, селяни!
Юрій Крикливий.
Кегичівський район.
