Що «виросло» на руїнах колгоспів...
Створення ринкової економіки засноване на докорінних змінах відносин власності
і господарського механізму,
що в сільському господарстві здійснено шляхом реформування господарської системи колгоспів і радгоспів, а потім
і КСП в структури ринкової орієнтації — господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, приватно-орендні підприємства, фермерські (селянські) господарства.
Переробні і обслуговуючі підприємства реформувались в акціонерні товариства відкритого типу зі збереженням контрольного пакета акцій у постачальників сировини, споживачів послуг. Співвласниками цих підприємств разом з їхні- ми трудовими колективами стали сільгосптоваровиробники (фізичні особи), які обміняли свої особисті майнові сертифікати на акції. Частина ж переробних підприємств трансформувалась у ВАТ (відкриті акціонерні товариства) по системі оренди з викупом, що призвело до фактичного вилучення з числа власників постачальників сировини і до банкрутства деяких переробних підприємств, наприклад, Роганського м’ясопереробного заводу.
В Харківській області у відповідності до Указу Президента від 3.12.1999 року
№ 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» підлягало реформуванню 441 підприємство. На початок 2002 року на їх базі утворено 580 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання. В результаті реорганізації в загальній кількості господарств області господарські товариства займають 55,8%, приватні підпри-
ємства — 28,2%, виробничі кооперативи — 9,6%, державні підприємства — 4,5%, інші —1,9%. В 2002 році значних змін в розподілі не відбулось.
Реформування сільгосп-
підприємств орієнтоване на підвищення ефективності використання виробничих ресурсів, при його проведенні досягається повніше врахування зацікавленості працюючих у примноженні землі і майна. Непрацездатні власники мають можливість підвищити рівень доходів за рахунок використання приватизованого майна і землі в режимі орендних відносин або за рахунок його продажу. В Харківській області власники торік отримали цих ви-
плат на суму в 700 грн кожен.
Відомо, що в Україні у сільській місцевості проживає більше половини населення, кількість зайнятих в сільському господарстві перевищує 4 млн чоловік, що свідчить про надлишок робочої сили. Робоча сила в сільськогосподарському виробництві при нинішньо- му рівні заробітної плати в більш ніж 10 разів дешевша еквівалентної їй за продуктивністю техніки, що змушує в нинішніх економічних умовах використовувати трудомісткі ручні технології. Навіть в такому сучасному господарстві, як АТ «Утківське» у Миколи Івановича Купреєва, на відгодівельній фермі ВРХ гній видаляється вручну, бо застосування транспортера значно дорожче.
Індустріальні засоби інтенсифікації (мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин) в більшості випадків не окуповуються. Тому перехід на технології ведення сільського господарства, що застосовуються у США, Канаді чи Західній Європі, недоцільний. На жаль...
У кризових умовах на передній план виходять такі фактори, як забезпечення зайнятості населення, самозабезпечення продуктами харчування, особиста ручна праця, мінімізація послуг і ресурсів, які потрібно купувати за живі гроші. Все це разом взяте визначає вибір засобів виробництва, технологій, організаційних форм господарювання.
Утвердження в Конституції України права приватної власності створює реальні можливості переходу до приватного сектора в сільському господарстві. Передача землі і майна у власність селян завершує їх трансформацію в колектив власників. Очевидно, що колективні та інші недержавні аграрні підприємства все більше будуть базуватись на приватній власності, де права на земельні ділянки (паї) будуть поєднуватися з внутрішньогосподарськими земельно-орендними відносинами. Отже, створення в процесі реформування КСП приватно-орендних формувань і господарських товариств є
об’єктивно доцільним і вигід- ним, як для селян, так і для суспільства в цілому.
До основних переваг великих підприємств відносяться: збереження цілісності великих масивів земельних угідь, включаючи систему сівозмін; складність фізичного розподілу великих майнових об’єктів, обмеженої кількості технічних засобів виробництва; збереження функціонування меліоративних та грунтозахисних систем; забезпечення функціонування об’єктів соціальної сфери; потенційна можливість повернення накопичених КСП боргів, в тому числі по заробітній платі.
Економічну відповідальність по зобов’язаннях і боргах приватно-орендного підприємства несе засновник. Орендодавці відповідальності за результати роботи підприємства не несуть, вони не мають права втручатись у розпорядження і рішення його власника, що не виключає участі робітників у підвищенні ефективності виробництва.
Закономірно, що в Хар- ківській області такими засновниками стали досвідчені керів- ники колишніх КСП, Іван Данилович Глянь, Іван Семенович Буряк, Іван Михайлович Гулий та інші. Непростий шлях реформування пройшов мій рідний радгосп «Комінтерн», що в Нововодолазькому районі. Радянське минуле спочатку сформувало виробничий кооператив, а тільки в подальшому він був реформований в приватне сільськогосподарське підприємство, яке останні роки працює стабільно. Очолює це підприємство професійний господарник Володимир Миколайович Ткаченко.
По неосвоєній цілині торувало свій шлях сільгосп-
підприємство «Лиман», що в м. Вовчанську. Необхідність реформування колективного підприємства АПФ «Лиман» виникла із-за систематичної збитковості. У 1997 році члени підприємства приймають рішення про розпаювання землі і майна, що і було здійснено. Переважну частину землі і майна власники передали в оренду керівнику АПФ «Лиман» Станіславу Івановичу Числову, який здійс- нив свою давню задумку, заснувавши приватно-оренд- не мале підприємство «Лиман-СІЧ». Господарювання на основі приватної власності вже в перший рік було прибутковим.
Враховуючи життєву потребу забезпечення функціонування соціальної сфери сільських поселень, а також відсутність у бюджетах сільських рад коштів на ці цілі, їх утримання повинні взяти на себе солідарно новостворені приватні агроформування, частково жителі територіальних громад. Потрібно відзначити ініціативу трьох керівників сіль- госппідприємств, розташованих в південній частині
Зачепилівського району,
а саме А. М. Трохимця,
І. Д. Гляня, І. Л. Каракуцю, які утримують сільську лікарню на кошти своїх підприємств.
Перспективними в сіль- ському господарстві є формування, визначені в Законі України «Про господарські товариства» — акціонерні, товариства з обмеженою від- повідальністю, командитні товариства.
Перетворення КСП в акці- онерне товариство доцільне за умов необхідності залучення фінансових інвестицій для подальшого розвитку сільгосппідприємства, віль- ного використання власної частки майна учасниками без вилучення з обігу, неможливість натурального розподілу майна без порушення цілісності технологічного майнового комплексу. З метою залучення додаткових коштів статутний фонд акціонерного товариства емітентом встановлюється в розмірі фактичної потреби в коштах з розрахунку на вільний продаж частини акцій стороннім фізичним та юридичним особам. Негативною стороною участі в акціонерному товаристві є неможливість для учасників одержати при виході свій майновий пай натурою, а також потенційна можливість втратити земельний пай у випадку банкрутства підприємства.
Потрібно відзначити «мінуси» відкритих акціонерних товариств відносно можливостей викупу акцій з переходом управління до зовнішніх власників. Невиплата акціонерам дивідендів спонукає їх до продажу непрацюючого «папірця» будь-кому, хто згоден заплатити. Так, акціонерне підприємство «Степне» в Богодухівському районі в 2000 році змінило власників, така ж доля спіткала більшість цукрових заводів області.
В ряді випадків більш до-
цільним є створення товариств з обмеженою відповідальністю і командитних товариств, статутом яких передбачена при виході видача вкладу в натуральній формі. Командитні товариства створюються під авторитетного лідера, якому учасники довіряють управління належним майном і землею.
Закон «Про господарські товариства» не передбачає обов’язкову трудову участь в підприємстві, виплати на вкладений капітал тут розподіляються пропорційно частці в статутному фонді. Рішення на зборах засновників ТОВ приймаються простою більшістю голосів. В той же час рішення по стратегіч- них питаннях можуть бути прийняті тільки одноголосно. В товаристві з обмеженою відповідальністю в разі банкрутства земельні ділянки зберігаються, вони не можуть бути конфісковані в залік боргів юридичної особи.
Можна зробити висновок, що створення господарських товариств зберігає крупні комплекси, є відкритим для фінансування, гарантує майнові і земельні права учасників.
Практичне господарювання показало недостатню міцність товариств з обмеженою відповідальністю, якщо вони формувались за принципом «хто хоче бути засновником» і включають сотні осіб. Інша річ, якщо засновники складають команду з 5—7 чоловік, мають контрольний пакет, орієнтовані на спільну ефективну роботу, як склалось в СТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» Вовчанського району.
Особливої уваги заслуговують виробничі сільськогосподарські кооперативи, які в свій час автор статті у «Слобідському краї» назвав «останнім притулком колгоспів». Повідомляю читачів, що сьогодні моє відношення до кооперативів дещо змінилося.
У світовій практиці кооперування у виробництві сіль- ськогосподарської продукції широкого поширення не
отримало. На кооперативних засадах працювали в Україні міжгосподарські підприємства по відгодівлі худоби, виробництву кормів, продукції птахівництва й інші. Очевидно, що підприємства такого типу можуть перереєструватись в обслуговуючі кооперативи.
У виробничих кооперативах основу складають члени, які зобов’язані приймати трудову участь, і тільки вони мають право ухвального голосу при управлінні кооперативом. Асоційовані члени кооперативу — це фізичні чи юридичні особи, котрі внесли пайовий внесок, користуються правом дорадчого голосу. Якщо член виробничого кооперативу перестає брати участь в трудовій діяльності, то його членство може бути переоформлено в асоційоване.
В кооперативах знову виник «привид» неподільного фонду, що формується за рахунок вступних внесків, а в процесі подальшої діяльності поповнюється відрахунками від прибутку. До неподільного фонду відноситься і створюваний резервний фонд. Особливість кооперативу та, що при виході з нього його члени не можуть претендувати на отримання частки неподільного фонду.
В Законі «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено два способи взаємин кооперативу зі своїми членами щодо земельних ділянок. Члени кооперативу можуть передавати належні їм на правах приватної власності земельні ділянки як пайовий внесок у власність кооперативу з нарахуванням дивідендів. В той же час в Законі наголошується: «За земельну ділянку, передану в користування, справляється відповідна плата згідно з договором у розмірах, ви-
значених загальними зборами». Ці два положення не можуть бути застосовані одночасно.
Процедура виходу з кооперативу чітко регламентована. Як і в КСП, члени кооперативу мають право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу. Земельна ділянка в разі виходу члена кооперативу виділяється в натурі (на місцевості). Умови отримання, терміни встановлюються статутом кооперативу. В Законі (ст. 25) чітко регламентовано право власності членів кооперативів (фізичних осіб) — воно є спадковим.
Розподіл прибутку в кооперативах законом передбачено у двох формах: кооперативні виплати і виплати від доходів на паї. Виплата доходів на паї здійснюється за результатами фінансового календарного року після всіх установлених законодавством виплат з прибутку до бю-
джетів, нарахування фондів.
Виплата часток доходу на паї регламентована: до 20%, визначених до розподілу. На мій погляд, ця норма відноситься не до всієї вартості отриманого доходу, а тільки до тієї її частини, що може бути визначена як фонд споживання.
Право прийняття управ-
лінських рішень в кооперативі мають його члени, які беруть трудову участь, асоці-
йовані ж члени мають право дорадчого голосу. Це положення робить таку форму господарювання більш пристосованою в порівнянні з КСП. Нерівність у прийнятті управлінських рішень частково компенсована першочерговим правом асоційованих членів на отримання свого майнового внеску та відповід- них часток доходу, земельних ділянок в разі ліквідації кооперативу (пункт 5 ст.12).
Створення кооперативів потребує погодження інтересів основних членів цих агроформувань. Для лідерів, якими переважно стають голови КСП, вигідними являється більшість статутних положень цього агроформування, а саме: обмежена кількість голосуючих одиниць, можливість запросити в якості асоційованих членів пенсіонерів з їхніми земельними і майновими паями, право статутного регулювання порядку використання доходу та розміру неподільного фонду, прийняття рішень простою більшістю голосів за умови присутності не менше половини складу. В той же час, прийнятий для кооперативів принцип голосування «один член кооперативу — один голос» без урахування розмірів індивідуальних па-
йових внесків не влаштовує керівників кооперативу. Для працездатних членів кооперативу важливим є право і обов’язок брати трудову участь, як таке, що гарантує зайнятість. Визначальним у виборі кооперативу для цієї групи є належне тільки їм право на прийняття управ-
лінських рішень, а також право на отримання основної частини розподілюваного прибутку.
Проведені дослідження та особистий досвід автора свідчать, що потенційно прибутковими є всі форми існуючих аграрних підприємств. Аналіз групи найбільш ефективних підприємств Харківської області в 2001—2002 рр. свідчить, що прибутково можуть працювати і працюють як державні, так і приватні підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, фермерські господарства.
Завершуючи аналіз ефективності функціонування різних видів аграрних формувань, треба зазначити, що, на мою думку, вона залежить на 90% від наявності адаптованого ринкового механіз- му господарювання.
Ю. Полтавський.
Професор Академії державного управління при Президентові України (Харківський регіональний інститут), доцент Харківського національного аграрного університету, директор центру управлінського консультування в АПК «Нива», кандидат економічних наук.
