Скорботним рейдом із Варшави

Незвичайний ескорт з більш ніж двох десятків мотоциклістів, стартувавши на початку вересня в польській столиці, зробив минулої неділі зупинку біля священного для всіх поляків місця на харківській землі – українсько-польського меморіалу жертв тоталітаризму в лісопарковій зоні на околиці слобідського центру.

Учасникам так званого Катиньського мотоциклетного рейду випало подолати немалий шлях дорогами Польщі, Росії та України, щоб відвідинами скорботних пам’ятних польських місць вшанувати пам’ять полеглих співвітчизників, пронести своєрідну естафету пам’яті від майже 500-тисячної польської спільноти з числа близьких, родичів, спадкоємців загиблих, об’єднаних у громадську організацію «Катиньська родина».

До українсько-польського меморіалу в Лісопарку цього недільного надвечір’я мимоволі потягнулися і представники харківської польської громади. Адже ніколи не стерти з пам’яті, за словами генерального консула Республіки Польща в Харкові пана М. Журавського, той сумнозвісний далекий 1940 рік, коли саме в цю землю лягло щонайменше чотири тисячі розстріляних енкаведистами польських офіцерів – військової еліти країни, цвіту польської інтелігенції.

Священнослужителі католицьких приходів, які працюють у Харкові, зустріли і польських гостей, і земляків з місцевої діаспори жалобною панахидою по жертвах сталінського тоталітаризму, що знайшли свій останній притулок на цьому місці. Присутні гуртом черговий раз спогадали трагічну долю польських офіцерів, яких утримували в Старобільському таборі НКВС колишнього СРСР, а в квітні–травні 1940-го розстріляли в Харкові. До польської брами з викарбуваними іменами безвинних жертв лягли живі квіти. А вчора вранці мотоциклетний рейд із Варшави продовжив свій маршрут до західних кордонів України, де на його учасників чекають нові скорботні миті на місцях польських поховань.

М. Тараненко.