Слово зміцнює дух

Провідна тема «Сло-бідського краю» – духовність українського народу. Чільне місце у її зміцненні належить Українській православній церкві, котра, вибудовуючи невимовної краси земні храми, плекає, зміцнює у людях собори їхніх душ. Кореспондент «СК» у ці пам’ятні для газети дні взяв інтерв’ю у митрополита Харківського і Богодухівського Никодима, попрохав його відповісти на запитання, що стосуються взаємозв’язків газети та Харківської єпархії.

– Ваше преосвященство, розкажіть, будь ласка, читачам, коли розпочалося наше співробітництво, яка першопричина його?

– Воно розпочалося понад десять років тому і, слава Богу, триває й нині, бо життя вимагає нашого подальшого спілкування задля зміцнення у людей високої духовності, моральних засад. А їх може, насамперед, дати глибока віра в Ісуса Христа. «Сло-бідський край» з Божого натхнення першим серед обласних видань ще в останні роки тоталітарного атеїстичного режиму почав друкувати матеріали на релігійні теми, тим самим підтримуючи прагнення людей до спілкування з Богом. А безпосереднім приводом моїх перших відвідин редакції був приїзд до Харкова одного львівського священнослужителя. Саме тоді в Західній Україні почалися непорозуміння між православними віруючими та греко-католиками. І от я у кабінеті головного редактора «Слобідського краю» намагався вести діалог з тим приїжджим священиком, прагнув знайти взаєморозуміння між нами. Та належного відгуку на мої миротворчі, боголюбиві слова від співрозмовника я не почув. Уже тоді протилежна сторона занадто далеко відійшла від єдності православ’я, що згодом призвело до непередбачуваних подій. На превеликий жаль, повторюся, наша бесіда тоді не дала бажаних результатів. Ми так і не прийшли до конче необхідного взаєморозуміння.

– Владико, а коли ви най-більше відчули допомогу нашої газети, спрямовану на зміцнення духовності людей нашого краю?

– Той час я добре пам’ятаю й нині. Через незважені дії тодішнього предстоятеля Української православної церкви, митрополита Київського і всієї України Філарета у середовищі православних віруючих створилася непроста важка ситуація. Перебуваючи на соборі Руської православної церкви в Москві, митрополит Філарет задля умиротворення і спокою в Українській православній церкві, поклавши руку на хрест, поклявся відійти від обов’язків керівника Української православної церкви, дати можливість її архієрейському собору обрати іншого предстоятеля. Та повернувшись до Києва, Філарет підступно зламав свою клятву. Виходячи з наявної ситуації, наприкінці травня 1992 року архієрейський собор Української православної церкви, що відбувся в Харкові, одностайно обрав її предстоятелем митрополита Ки-ївського і всієї України Володимира (Сабодана). І саме тоді «Слобідський край» однозначно своїми публікаціями підтримав рішення Харківського архієрейського собору. За це я й нині вдячний вашій газеті.

– Владико, скажіть, які питання Вас, керуючого Харківською єпархією, хвилюють й нині і їх Ви хотіли б бачити на сторінках найповажнішого видання Слобожанщини?

– Я вже сказав, що незабаром виповниться десять років з дня скликання Харківського архієрейського собору, що ствердив неподільність православної церкви в Україні. Святкуючи цю подію наприкінці травня, молячись Богові, ми закликаємо наших братів, які здійснили розкол, зважити свою совість на Євангелієві Христовому, подолати в собі гординю, амбіційність і повернутися в лоно єдиної канонічної Української православної церкви. Це був би найкращий подарунок Богові та Україні, якій потрібна одна канонічна православна церква. Про це ми постійно молимося. Це є невід’ємною потребою сьогодення.

Я твердо вірю, що «Слобідський край» щиро висвітлюватиме тему єдності в українському православ’ї. Маємо не руйнувати шляхи, а як хороші сапери скріплювати мости єдності і у вірі, і у повсякденному житті благословенної України.

– Ваше преосвященство, які ваші побажання газеті-ювіляру?

– Насамперед, бажаю Божого благословіння і Божої ласки, бо без Божої волі ми ніяку правду не можемо створити на землі. Щоб при Божій ласці «Слобідський край» висвітлював на своїх сторінках все прекрасне на землі. Особливу увагу приділяв людям Слобожанщини, які дуже працелюбні, щирі і терпеливі. Слава Богу, у нашім краю немає якихось непорозумінь.

Я думаю, що Господь допоможе нам, аби ми і далі, користуючись наданою редакцією можливістю, закликали народ до щирої молитви. Саме з Богом ми зможемо подолати наші людські немощі і створити Божу родину не тільки на Слобожанщині, а й в усій Україні. На закінчення дарую газеті свій вірш, написаний на честь її ювілею.