Смачні продукти з... гірчинкою
«Пряма лінія» з актуальних питань розвитку галузей харчової промисловості та торгівлі на Харківщині, котру провів у редакції «Слобідського краю» начальник управління розвитку переробної промисловості, торгівлі та побутового обслуговування населення облдержадміністрації В. М. Калашников, викликала чималий інтерес у читачів.
Три роки поспіль, як зазначив В. М. Калашников, харчова промисловість Харківщини збільшує обсяги виробництва. Так, у 2000 році її приріст становив 42 відсотки, у 2001-му – понад 31, а у першому кварталі нинішнього року – 14. Загалом же, як свідчить статистика, український споживач має у раціоні 92 відсотки вітчизняної харчової продукції. А хліб, ковбаси, молочні вироби купує тільки свої. Тут довелося істотно попрацювати вітчизняним фахівцям, аби не тільки якість, а й асортимент, розфасовка, упаковка виробів були не гірші, ніж закордонні.
Облдержадміністрація тримає під особливим контролем темпи виробництва продовольства у регіоні, забезпечення населення продуктами харчування, адже це важлива соціальна проблема. Цього року в підприємства харчової промисловості регіону буде інвестовано 300 мільйонів гривень, а отже, й надалі нарощуватимуться обсяги виробництва, розширюватиметься асортимент, знижуватимуться ціни. Так, на Роганському молочному заводі планується запровадити виробництво твердих сирів. На Куп’янському молочноконсервному комбінаті – випуск йогуртів. Пивзавод «Рогань» налаштований на будівництво солодовні.
У травні в Харкові відбудеться міжнародний форум, на якому розглядатиметься питання подальшого розвитку «вільних» економічних зон та зон спеціального режиму інвестування. Тож Харківщина готує свої інвестиційні проекти, очікує до 1000 учасників з близького і далекого зарубіжжя.
Ось з такої інформації розпочав «пряму лінію» в «Слобідському краї» В. М. Калашников. А перше запитання, що надійшло від нашої читачки Оксани з Харкова, стосувалося проблеми стихійних ринків:
– Володимире Миколайовичу, читала у газетах, що начебто у Харкові збиралися закрити стихійні ринки. Але ж поки нічого не зроблено. Я постійно їжджу з району 8-го хлібозаводу, що на Салтівці. Там прямо на зупинці 6-го трамвая торгують усім – навіть м’ясом та пельменями. Потім приїжджаю на Холодну гору, і на виході з метро – така ж картина...
– Оксано, ви порушуєте актуальне питання. На жаль, ця картина типова для України. Тож щодо цього ще торік вийшли Указ Президента і постанова Кабміну. А голова облдержадміністрації Євген Петрович Кушнарьов 4 березня цього року підписав регіональну програму по вдосконаленню функціонування ринків. Розрахована вона на період до 2007 року. На Харківщині 181 ринок, 181 торговельний майданчик. Чимало з них не відповідають сучасним вимогам. Треба поліпшувати торговельні місця, культуру обслуговування, наводити належний порядок.
– Перепрошую, Володимире Миколайовичу, а чи не позначиться це на цінах? Якщо ви почнете будувати скрізь масивні прилавки, ставити обладнання, чи не зростуть ціни на продукцію?
– Ні. Але усувати стихійну торгівлю, що небезпечна для здоров’я споживачів, треба. Це завдання нашої міліції. Влада ж повинна забезпечити нормальну торгівлю, нормальні торговельні місця. Я зверну увагу районних влад щодо ваших справедливих зауважень. Але біда у тому, що міліція займається ліквідацією стихійних ринків епізодично. А за цим треба стежити постійно, щоб покупці не наражалися на небезпеку.
– Володимире Миколайовичу, а щодо торгівлі у метро? Йдеться не про кіоски, а жваву торгівлю у вагонах, на станціях метрополітену. Зокрема, при переході з «Радянської» до «Історичого музею» біля туалету продають квіти. Останнім часом з’явилися проліски тощо. Хтось за це відповідає? Чи дозволена така торгівля у вагонах?
– Ні, не дозволена. І це ланка одного ланцюга: торгівля з землі на стихійних ринках і торгівля у вагонах метро. Ми звертали на це увагу метрополітенівців, керівника міського споживчого ринку І. О. Терехова. Критикували свого часу керівників метрополітену. Врешті, добилися, що у підземних переходах (ви, мабуть, звернули увагу) з’явилися вбудовані торговельні бокси замість лотків. Отже, поліпшився зовнішній вигляд. До того ж тепер ці торговельні точки легше проконтролювати, тут не буде випадкових продавців, як було раніше.
– Алло. Вас турбує Аліна Вадимівна з Харкова. Мешкаю на Московському проспекті. Найближчий ринок від мене – Кінний. Скажіть, будь ласка, Володимире Миколайовичу, вас не турбує, що на цьому ринку постійно з ранку до вечора цигани продають горілку?
– Знаєте, я теж мешкаю неподалік від Кінного ринку, часто там буваю. Але такої картини не спостерігав. Торгувати взагалі на ринку не заборонено нікому – ні циганам, ні будь-кому іншому. Але те, про що ви говорите, це, безперечно, зловживання. Перевіримо.
А читач з Нової Водолаги Іван Михайлович звернувся до нашого гостя із таким запитанням:
– Володимире Миколайовичу, ви говорили, і всі газети надрукували це, що зниження цін на молоко відбулося за рахунок економнішого витрачання електроенергії, впровадження нових технологій виробництва. А я так скажу: зроблено це за рахунок товаровиробника. Знизили ціни на молоко за їхній рахунок. Пляшка води коштує півтори гривні, а три літри молока – гривню 60 копійок. Корову невигідно тримати...
– Іване Михайловичу, щодо вашого порівняння ціни пляшки води і пляшки молока – то я погоджуюсь. Так не повинно бути. Але не можу погодитися, що тримати корів невигідно. Наведу приклад. У нас є Куп’янський молочноконсервний комбінат – найбільший в області й один з найкрупніших в Україні. Це підприємство відкрило у селах молокоприймальні пункти. Люди дякують його керівникові Олександру Олександровичу Радченку за це. Адже прибуток сім’ї, де утримують 3 корови, – приблизно 1200–1500 гривень на місяць. Вигідно це чи ні? До речі, середня закупівельна ціна на молоко різна у різних районах Харківщини. Вона коливається від 85 до 62 копійок. І питання цих цін селяни неодноразово порушували на зустрічах з головою облдержадміністрації. Зрозуміло, що ціна повинна бути такою, щоб це було вигідно і тому, хто тримає корову, і тому, хто купує у нього молоко. Як свідчить статистика, закупівельні ціни на молоко на Харківщині вищі, ніж у деяких інших регіонах, зокрема у Західній Україні. Яка там ціна, спробуйте вгадати?
– Ну, може, 40 копійок.
– Саме так. Ви вгадали. Середня закупівельна ціна у західному регіоні 45 копійок. Отже, на Харківщині ціни не найнижчі. Та, на жаль, рентабельність наших молокозаводів нині невисока. І заробітна плата у робітників хоч і стабільна й загалом нормальна, але не така, щоб про неї з гордістю можна було говорити. До речі, у вас, у Новій Водолазі, теж непоганий молокозавод. Але треба, щоб він більше і якісніше працював.
Харків’янин Петро Миколайович Саприкін, який теж зателефонував на «пряму лінію», повернув розмову до хліба насущного:
– Чому подекуди в антисанітарних умовах здійснюється продаж хліба? Водії, які розвантажують машини з хлібом, часто-густо мають вигляд бомжів. Без спеціального одягу, без халатів...
– Це де таке? Назвіть адресу.
– Таке скрізь можете побачити. Зокрема, на Салтівці у Фрунзенському районі.
– Якщо десь хліб продають в антисанітарних умовах, то не треба купувати. Ви пам’ятаєте, колись хлібом торгували з машин. Потім їх замінили кіоски. Облдержадміністрація веде жорстку політику і щодо ціни, і щодо продажу хліба. Рік тому Євген Петрович Кушнарьов гостро порушив питання перед керівником одного з найбільших наших хлібних виробництв – «Кегичівського», щоб кіоски замінили більш сучасними хлібними будиночками. На 80 відсотків це завдання вже виконано.
До речі, це підприємство має можливість випікати 50 відсотків потрібної Харкову хлібної продукції, але випікає менше, бо на хлібному ринку у нас неабияка конкуренція. Тож нещодавно на цьому виробництві ввели нову лінію по випічці українського хліба та батонів. Дещо знизили ціну на них.
– Володимире Миколайовичу, мене також цікавить якість рибних виробів, зокрема оселедців. Чи стежить хтось за цим?
– Своєї риби у нас в Україні немає. Це дорогий, але потрібний для раціону людини продукт харчування. Тому рибу нині завозять і обробляють вже на місці. Так дешевше. Контроль за цим є. Зокрема мають контролювати райепідемслужби, Держстандарт. Крім того, податкова міліція повинна стежити, щоб у підприємця був дозвіл на цю торгівлю. До тих, хто порушує вимоги, застосовуються різні заходи впливу – аж до заборони торгівлі.
Кілька запитань надійшло на «пряму лінію» заздалегідь з Балаклійщини, і стосувалися вони подальшої долі місцевого лікерно-горілчаного підприємства, хлібоцехів, що дали б додаткові місця безробітним.
– Лікерно-горілчаний завод, – відповів В. М. Калашников, – працюватиме. А щодо виробництва хліба на Балаклійщині, то, як свідчать цифри, воно збільшилося за три місяці майже на 62 тонни. Облдержадміністрація тримає під суворим контролем хлібний ринок. Вимагає, щоб усі райони забезпечували власні потреби у зерні, випікали свій хліб. А отже, завдання районної влади – дбати про його якість і відповідну ціну.
Н. Чернова.
