У черги йдуть лише старі

Вважаю, що ми все-таки не маємо права категорично стверджувати, що наше чиновництво зовсім не дбає про людей немічних, інвалідів, понівечених війною та життям. Двічі, а може, й тричі на рік про них згадують. І навіть бідкаються, що роблять це за браком часу дуже рідко, здебільшого під час свят. Так-так, саме під час свят. Бо добре пам’ятаю, як роки три тому один поважний посадовець на урочистому зібранні 3 грудня поздоровив присутніх зІ «світлим святом – Міжнародним днем інваліда». Та це я так, до слова.

А як проходить життя соці-ально вразливих верств населення у будні? Впевнений, більшість із острахом очікує день, коли з тих чи інших причин доведеться спілкуватися з чиновником будь-якого рангу. Розпочався 2003 рік, і у представників так званого пільгового контингенту з’явилися нові (старі) турботи – доводити у відповідних відомствах, що ти ще живий, мешкаєш у тому ж будинку, пільг державою не позбавлений тощо. Підтверджувати це треба спеціальними довідками та ксерокопіями у різних практично протилежних кінцях Харкова.

Отож і я нещодавно завітав до поважної організації «Харківенергозбут», що на Червоношкільній набережній, 26. І дихання перехопило від маси людей, переважно похилого віку, немічних, ін-валідів, яких різні обставини прирекли до штовханини у досить тісному приміщенні.

Не без допомоги плечей, дістався до адміністраторки, яка обслуговувала величезну кількість пільговиків, приймаючи документи в одних, одночасно намагаючись відповісти на запитання інших, та ще й нервово розтлумачуючи щось тим, хто час від часу телефонував сюди. Щиро поспівчував жіночці, бо вимагати від неї у подібній ситуації галантного та чемного ставлення безглуздо. Та все одно я був неприємно вражений, коли дізнався врешті-решт, що абоненти з Київського та Московського районів віднині вже обслуговуються не тут, а в іншому місці. А саме на Барабашова, 6. Шлях від нового цирку до Барабашовського ринку неблизький. А якщо зважити на стан харківських доріг, вік та здоров’я людей, то зрозуміло: багатьом дорого коштуватиме подібне чиновницьке піклування. Хоча у розмові зі мною комерційний директор «Харківенергозбуту» О. Сіренко палко запевняв, що населення заздалегідь попереджено про перенесення абонентських відділів Київського та Московського районів на нове місце. Як саме це було зроблено, я так і не зрозумів. Бо ніяких повідомлень ані в електронних, ані в друкованих засобах масової інформації чомусь не з’явилося.

Зате іншу, вже приємну новину, сповістив мені і читачам «Слобідського краю» Олександр Дмитрович: незабаром подібні абонентні відділи працюватимуть у всіх районах міста. Це значно поліпшить умови обслуговування харкі-в’ян, зніме існуючу напругу. Бо, поспілкувавшись з тими, хто поневірявся в довжелезних чергах «Харківенергозбуту», дізнався, що багатьом людям довелося добиратися сюди затемно.

А як на мій погляд, питання ліквідації зайвих черг в шановній організації благополучно можна розв’язати саме зараз, коли активно почали працювати електроконтролери, знімаючи показники з лічильників, виявляючи боржників і електропорушників. Мабуть, не дуже важко було б тим же контролерам одночасно забирати у пільговиків заздалегідь підготовлені ними документи. Ця пропозиція, здається, зацікавила О. Сіренка:

– Варто подумати й впровадити, – зазначив він.

Ну а поки, на жаль, активно діючі контролери лише наполегливо виявляють діючих і уявних боржників. І часто-густо без будь-якого попередження рішуче вимикають світло у квартирах. Роблять це всупереч «Правилам користування електричною енергією», за-тверджених Кабінетом Міні-стрів України, де чітко зазначено, що боржник має бути за-здалегідь попереджений про необхідність сплати боргу. В разі ігнорування ним цих вимог абонентові тільки через 30 днів можуть відключити електроенергію.

Мені не пощастило з’ясувати, чи всі контролери обізнані з чинними правилами, а чи діють, як кому заманеться. Схоже на останнє. До того ж і поводиться дехто з них із споживачами не дуже тактовно й чемно, не беручи до уваги ані віку, ані статі, ані стану здоров’я немолодих людей.

Спілкуючись з людьми в обленергівській черзі, почув багато скарг. Так без попередження вимкнули світло у жінки-інженера одного з підприємств, де вже кілька років не видають зарплату. Отож у неї й виник чималий борг. Назвати своє підприємство і власне прізвище жінка категорично відмовилася. А на моє запитання: «Чому ж ви не спробували отримати зароблені гроші через суд?» — відповіла: «Одразу ж виженуть з роботи».

У іншої боржниці світло вимкнули напередодні Нового року. Не допомогли ані сльози, ані посилання, що має маленьку онуку. Довелося позичати гроші у родичів, сусідів, знайомих. Зібрала необхідну суму та ще й заплатила 13 гривень за нове підключення — і чимдуж до Салтівської ра-йонної електродільниці. А там перерва до 13 години. Після перерви дівчата повідомили, що працюють вони до 16 години. На робочому місці нікого з робітників вже немає, і оскільки сьогодні п’ятниця, то світло їй зможуть подати тільки у понеділок. Отож, мовляв, сидіть з немовлям у темряві, або при свічках.

І зовсім вже дивовижну історію повідала працівниця служби соціального захисту Московського району, яка працює з самотніми людьми похилого віку та інвалідами. До однієї з її підопічних, ветерана війни, що мешкає на вулиці Гвардійців Широнінців і немає жодної копійки боргу, завітав контролер. Повівся не просто грубо, а нахабно, довівши хвору літню жінку до серцевого нападу. Пішов, не вибачився. І подібних випадків можу навести безліч, зазначила працівниця милосердної служби. Такі контролери чомусь думають, що їм все дозволено, от і доводиться захищати самотніх стареньких людей не тільки від самотньої старості, а подекуди й від горе-контролерів.

До речі, жоден, з ким довелося спілкуватися у тій черзі, не виявив бажання назватися. Неохоче розповідали люди й про свої біди. І що дивно, ніхто навіть не лаяв чиновників, які поставили їх у довжелезну чергу. Мимоволі звернув увагу на таку деталь — не було у тому натовпі людей хоч приблизно схожих на підприємців чи бізнесменів. Невже такий вже повний порядок у їхніх стосунках з енергозбутовою організацією? Сумніваюсь.

До речі, серед тих, хто смирно вистоював довжелезні черги до віконець розрахункових контролерів, було чимало й таких, хто справно сплачував за спожиту електроенергію і мав на руках відповідні квитанції, пільгові документи, але чомусь за комп’ютерними показниками значився у невилазних борж-никах.

Про те, що не все гаразд у електрозбутовому господарстві, свідчить і мій особистий приклад. Нещодавно зовсім випадково з’ясувалося, що електролічильник, встановлений працівниками Салтівської РЕС замість ви-краденого ще у 1997 році, у службі «Харківенергозбуту» не значиться.

Не хочу наводити у газетній публікації безліч колоритних висловлювань, почутих від працівників служби під час мого перебування в абонент-них відділах, як на Червоношкільній набережній, 26, так і на Барабашова, 6. Але не можу не згадати один епі-зод, що приголомшив не тільки мене. Коли літній людині, до речі, з багатьма орденськими планками, стало у переповненому приміщенні зле, і вона, щоб не впасти, обіперлася на стійку перед віконцем молодої службовки, то пролунало її суворе за-уваження: «От ви зараз зламаєте стійку, а нам за неї платити. Відійдіть».

Того факту, що служба ця не відзначається високою культурою обслуговування, не заперечували ані комерційний директор О. Сіренко, ані його заступниця Н. Олексєнко.

— Ми багато працюємо в цьому напрямку, але не все виходить одразу, — зазначила Наталія Анатоліївна. — Але дещо для покращення обслуговування робиться. Незабаром буде змінено форму обліку спожитої електроенергії. Контролер щомісяця зніматиме пока-зники електролічильника у присутності мешканця квартири, який має підтвердити це своїм підписом. Оплату споживач здійснюватиме за пока-зниками попереднього місяця.

Ю. Горажій.