Учитель без роботи не буває

Згідно зі статистикою, проблема комплектування шкіл педагогічними кадрами майже вирішена. В області не вистачає хіба що викладачів іноземних мов та в деяких школах окремих фахівців. Але на одному із останніх засідань обласної ради директорів шкіл, що є дорадчою структурою при головному управлінні освіти і науки, я почув таке зізнання одного директора школи віддаленого району:

– Не хочуть випускники харківських вузів працювати в глибинці, – скаржився він. – Ми навіть одного агронома направили на навчання до педуніверситету, щоб мати учителя біології...

Про те, що випускники харківських вузів не пов’язують свою долю з селом, я переконався у Харківському державному педуніверситеті імені Сковороди під час розподілу випускників на роботу. Переважна більшість юнаків та дівчат прохали залишити їх у харківських школах, інші висловлювали бажання працювати в містах і містечках і лише деякі прагнули повернутися до рідного села, хоча 60 відсотків студентів вузу – випускники сільських шкіл.

– Проблема, пов’язана з комплектацією сільських шкіл, справді існує, – говорить ректор педуніверситету Іван Прокопенко. – Система, коли вчителя обов’язково присилали у сільську школу, навіть попри його бажання, вже не спрацьовує.

Заступник начальника головного управління освіти та науки області Віктор Єжелий вказує на причини: умови у селі для вчителя були завжди нелегкими, а сьогодні й поготів. Але коли раніше молодий спеціаліст розраховував на житло, то сьогодні воно надається у виняткових випадках. А нинішня молодь вже не мислить себе без комунальних зручностей, культурного відпочинку.

Віктор Єжелий вважає, що цією проблемою мають глибше цікавитися органи місцевої влади, повинна ширше застосовуватися практика пільгового кредитування будівництва житла для молодих учительських родин. Втім, на вчителя грошей завжди не вистачало. Зараз сподівання на програми «Учитель» та «Сільський учитель», прийняті не так давно, що передбачають збільшення фінансування на розв’язання цих проблем. Однак, як це здійснюватиметься на практиці, покаже час.

Ректор педуніверситету Іван Прокопенко наголошує також на необхідності тіснішої співпраці між освітніми установами та керівниками районних відділів освіти й шкіл.

– Трапляється так, що випускники шкіл навіть віддалених районів не можуть працевлаштуватися у себе вдома, їм фактично вже відмовлено в цьому, – говорить він.

До речі, під час засідання державної комісії з працевлаштування жодного представника сільських районів не було.

Хоча, здається, проблема браку педагогічних кадрів для села може зникнути природним шляхом. Народжуваність на селі сьогодні така, що, скажімо, згідно зі статистикою, років через вісім у Нововодолазькому районі на освітянський заклад припадатиме менше десяти першокласників.

Отже, зважаючи на процес оптимізації, тобто закриття малокомплектних шкіл, сільському вчителеві доведеться шукати роботу. Молодь, зрозуміло, така перспектива не радує.

А от в самому Харкові, судячи з розподілу, проблем з працевлаштуванням немає. Віктор Єжелий говорить, що причина цього – омолодження колективів, коли досвідчені педагоги йдуть на пенсію. Іван Прокопенко додає: його випускники конкурентноздатні. Скажімо, учитель української мови й літератури має ще й фах викладача іноземної мови. Майже усі вони володіють комп’ютером, отже, ціняться на ринку праці. Їх охоче беруть не лише державні, а й приватні структури. Хоча тут існує інша проблема: як бути з випускниками, які навчалися за державний кошт, а працевлаштовуються в комерційних структурах.

Проте мінімальна сума, витрачена на підготовку фахівця за 5 років, не така вже й мала – 12,5 тисячі гривень.

– Для того, щоб не судитися, потрібно доповнити законодавство вимогою, що стосунки між державними й недержавними структурами повинні відповідати ринковим умовам, – вважає ректор педуніверситету.

А поки вирішуються ці гострі проблеми, випускники педуніверситету готуються до свого першого Дня знань. Підготовка спеціалістів в університеті імені Сковороди ведеться з 52 спеціальностей та спеціалізацій, чого немає в жодному іншому вузі країни. Щорічно 20 відсотків випускників отримують дипломи з відзнакою, а кращі з них – направлення до аспірантури.

Л. Логвиненко.