У поле... на металобрухті?

Забезпеченість сільгосппідприємств важкими тракторами в середньому по області складає на сьогодні лише 56%, зернозбиральними комбайнами – 67%. Якщо ж зважити, що фізична зношеність наявного потенціалу сільськогосподарських машин сягнула 90–95%, то в думах про долю майбутніх урожаїв слід негайно калатати в усі дзвони тривоги.Загостреного відчуття подібної тривоги, власне, ніскільки не бракувало й на проведеній наприкінці минулого тижня обласній нараді з питань оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств та поглиблення співпраці із сільгоспмашинобудівним комплексом області. А те, що до зібрання під головуванням заступника голови облдержадміністрації М. Безуглого в числі півтори сотні його учасників прилучилися не тільки голова облради О. Колєснік, заступники голів райдержадміністрацій, посадовці районних управлінь сільського господарства й продовольства, а й керівники промислових і сільськогосподарських підприємств, банківських установ області, зайвий раз підтвердило усвідомлення виняткової актуальності проблеми, як заодно й бажання все ж надати технічному забезпеченню хлібного лану другого дихання.
Для нормальної організації робіт загалом по області, як нагадав заступник начальника обласного управління сільського господарства і продовольства С. Лиманський, не вистачає щонайменше 3400 важких тракторів і 1200 комбайнів. Відтак кожен третій гектар хліборобської ниви в області вбирати практично нічим. Обгрунтовану тривогу щодо вчасного проведення наступних жнив може викликати й той факт, що цього року площі ранніх зернових збільшено на 50 тисяч гектарів. Врешті-решт, не набагато кращий стан справ і в забезпеченості грунтообробною та посівною, кормо- та бурякозбиральною технікою. Більшість латаних-перелатаних агрегатів ледь спроможні витримати надмірні навантаження.
У такій ситуації, мабуть, важко не погодитися з думкою керівника одного з кращих в області сільгосппідприємств «Зоря» з Красноградського району О. Кудревича, схильного вважати, що той же зернозбиральний марафон почасти ще нагадує біг з перешкодами на тлі суцільних втрат. Щоправда, покращення фінансового стану реформованих господарств торік усе ж дало змогу помітно пожвавити динаміку зростання обсягів закупівлі нової техніки. На її придбання минулого року вдалося спрямувати в області 84 мільйони гривень, а за три цьогорічні місяці – вже близько 30 мільйонів. Проте цього ще, як вважають спеціалісти, замало. Навіть поставлене на поточний рік завдання придбати техніку щонайменше на 125–130 мільйонів гривень видається мізером на тлі назрілої в ній потреби.
Пошук найоптимальніших схем інтенсифікації цього процесу, щоправда, не припиняється. Максимально посприяти в цьому покликаний і слушний крок уряду щодо виділення державних коштів на часткову компенсацію вартості складної сільгосптехніки при закупівлі її сільгоспвиробниками – до 30% її вартості, а також виділення кредитів для закупівлі складної техніки з компенсацією сільгосптоваровиробникам кредитних ставок – до 70% рівня ставок за рахунок держбюджету. Ось тільки й цими можливостями, як відзначалося на нараді, чомусь не поспішають скористатися ще в більшості районів області. У той же час реальні потенційні можливості оновлення машинно-тракторного парку, схоже, виразно відкриває й розроблена в області схема закупівлі тракторів ХТЗ господарствами області через Пенсійний фонд, яка шляхом використання вексельного механізму дозволила б купувати продукцію тракторобудівників за 72% її вартості. І на цю взаємовигідну новацію влада, здається, схильна зміщувати зараз особливий акцент.
Втім, не тільки ці та інші аспекти цінової політики в контексті проблеми оновлення машинно-тракторного парку непокоїли учасників проведеної наради. Не меншу стурбованість викликає й той факт, що за винятком тракторів ХТЗ на Харківщині досі серійно не виготовляється фактично жодна одиниця іншої конче необхідної сільськогосподарської техніки. Тож залишається тільки шкодувати, що з тих же, приміром, 84 мільйонів гривень, на які торік було закуплено нову техніку, майже 70 мільйонів «живих» коштів пішло за межі області. Підтримуємо, виходить, чужого виробника, маючи при цьому колосальні резерви для освоєння якнайширшої гами сільгоспмашин і механізмів у своєму регіоні. Так чи інакше, проблем із всебічно обговореної на проведеній нараді теми вистачає. І за вирішення їх слід братися негайно.

М. Тараненко.