Вчорашні пристрої?

Харківський державний електротехнічний завод «Трансзв’язок» до вересня минулого року мав півторарічну заборгованість по заробітку. Відтак, багато досвідчених спеціалістів і робітників розрахувалися. Тож коли від «Укрзалізниці» надійшли замовлення на виготовлення пристроїв залізничної автоматики, колектив ледве встигав укладатись у відведені терміни.

Відразу треба сказати, що «Укрзалізниця» не поспішає платити гроші за отримані вироби. Тому що за зовнішнім виглядом вони нагадують повоєнні. Отож «Укрзалізниця» частіше купує імпортні пристрої і прилади, а вітчизняні бере не дуже охоче.

Зрештою, справа тут не лише у дизайні. Виконуючий обов’язки начальника відділу технічного контролю підприємства В. С. Спиряков розповів, що, мовляв, доводиться виготовляти і конструктивно недосконалі прилади. Але кому вони потрібні? Ось тоді заводським конструкторам та інженерам доводиться братись за чужі розробки. Так витрачається час, комплектуючі матеріали, заводські гроші.

Аби поліпшити економічне становище заводу, тут почали освоювати виготовлення пристроїв, що раніше виготовлялись лише на підприємствах країн СНД. Для цього, зокрема, створено два дочірні підприємства. Вони також сприятимуть пожвавленню ділових стосунків ще з однією групою замовників – виробничими підприємствами, що використовують для власних потреб залізничні шляхи. Раніше трансзв’язківці замовлень там особливо не шукали, бо вистачало тих, що надходили від «великої» залізниці і метрополітенівців.

Зараз підприємство приватизують з контрольним пакетом акцій у держави. У подальшому передбачається його входження у загальнодержавну акціонерну компанію з виробництва пристроїв, засобів зв’язку для залізниці та її обслуговування. Тому тут сподіваються і на державну підтримку. Хоча з досвіду приватизації інших підприємств відомо, що державна підтримка носить частіше моральний, ніж матеріальний характер. Розуміє це і керівництво заводу. І йде на усілякі маневри, аби не допустити чергового масового звільнення робітників. Тож у вересні минулого року усі борги по заробітку на заводі погасили. Щоправда, зараз вони знову накопичились. Тому вирішили гроші на зарплату «заощадити» на економії газу, що опалює власну котельню. Але тут, як у тій притчі про Охрімову свитку. Борги по заробітку два місяці не зростають, так тепер, за словами слюсаря-складальника цеху № 4 С. І. Третякова, люди мерзнуть. Про яку ж продуктивність праці у такому разі можна говорити?

М. Снаговський.