22 червня, як і 61 рік тому, українські юнаки, які служитимуть у ракетно-зенітній частині, взяли у руки зброю і поклялися захищати нашу Батьківщину. Єдина різниця – сьогоднішні солдати оберігатимуть мирне небо України, а тоді їхні ровесники доводили вірність Вітчизні на фронтах Великої Вітчизняної війни.

– Символічно, що ця подія відбулася саме у день, коли наш народ відзначає трагічну дату: початок Великої Вітчизняної війни, – підкреслив командир зенітно-ракетної бригади полковник Юрій Васильович Олійник. – Наші однополчани у вогненні воєнні роки виявили приклади мужності, героїзму та відваги. Їхньою кров’ю щедро политі землі Росії, України, Румунії та Угорщини, води Дніпра, Прута, Дунаю. Тисячі ветеранів частини нагороджені орденами та медалями. Орден Червоної Зірки на Бойовому Прапорі з’єднання – це визнання героїчних заслуг однополчан у роки Великої Вітчизняної війни.

У мирні часи військово-службовці ракетно-зенітної бригади несуть бойове чергування по протиповітряній обороні Харківщини. Неодноразово частина нагороджувалася перехідними призами, почесними грамотами за освоєння нової техніки, високі показники під час тактичних навчань з бойовими стрільбами.

Тепер 100 юнаків, які лише кілька тижнів тому змінили цивільний одяг на солдатський продовжуватимуть військові традиції своїх попередників. Тут служитимуть хлопці з Харківської та Київської областей. Кожен третій з них має вищу освіту, і це дуже важливо, оскільки зенітно-ракетна бригада озброєна найсучаснішою технікою, тому її експлуатація потребує спе-ціальної підготовки, високого рівня знань.

Але, перш за все, армія – це школа життя. У цьому переконаний настоятель Свято-Озерянської церкви отець Олександр, який благословив молодих солдат. До речі, отець Олександр прослужив 4,5 року на Прибалтійському флоті і говорить, що армія зіграла в його житті велику роль: «Якби я не був у армії, можливо, і не став би священиком».

Сергій Павлович Бондарев з Первомайського району Харківської області впевнений, що його сини-близнюки Олександр та Віктор повернуться через півтора року додому змужнілими, фізично зміцнілими, більш дисци-плінованими. До того ж, служба в армії – це сходинка до здійснення мрії його синів – вони вирішили обрати професію водія.

Але ким би не стали у подальшому житті сьогоднішні солдати, вони завжди пам’ятатимуть день, коли дали клятву на вірність Батьківщині.

О. ДОСПЄХОВА.