Збанкрутіли. І ожили
Працівники ЗАТ «Харківське виробниче шкіряне об’єднання «Більшовик» ще не забули ті недалекі часи, коли вони, доведені до відчаю від безгрошів’я, готові були страйкувати і вдаватись до інших форм протесту. Здавалося, що сукупний майже дванадцятимільйонний борг до бюджету, кредиторам та по згаданому вже заробітку не давав ніяких шансів врятувати підприємство, а відтак і зберегти робочі місця. Навпаки, борги щодня зростали, давальницька схема не дозволяла людям працювати творчо, оновлювати асортимент виробів і була своєрідною трясовиною для колективу.
Але ось такий парадокс. Тоді ж на території об’єднання один з цехів – експериментальний – на чолі з Юрієм Олексійовичем Катриченком, який взяв його в оренду, працював так, наче його й не стосувались економічні шторми. Його працівники мали стабільні пристойні заробітки, заохочення за сумлінну роботу, до свят – подарунки. Тож акціонери інших цехів невдовзі зробили висновки не на користь тодішнього правління акціонерного товариства.
– Якби наперед знав, з якими труднощами відразу ж зіштовхнусь, то, напевно, і не відважився б зайняти пост президента акціонерного товариства, – пригадав події першої половини минулого року Ю. О. Катриченко. – В рахунок погашення боргів податківці вивозили з підприємства все, що можна було – легкові автомобілі, товари народного споживання... Хотіли за-брати і вантажні автомобілі, автокрани, трактори тощо. Та ми цього вже не дозволили.
Як на те, у цей період виникла проблема й іншого штибу: різко знизилась кількість сировини. Відтак ціна на неї з 5–6 гривень за шкірку підскочила вдвічі.
Однак новому правлінню ЗАТ вдалося знайти схеми, що дозволили у нових умовах працювати більш-менш успішно, збільшити надходження «живих» грошей. Тут, перш за все, мається на увазі різке зменшення бартеру, відмова від давальницької сировини, збут готових виробів не тільки споживачам Харкова, а й Дніпропетровська та Києва.
У технологів заводу з’явилось широке поле для творчої діяльності. І вони розробили три види дуже якісних шкір – «Галант», «Аква» і «Наплак». Ними зацікавились навіть іноземці.
Однак, дамокловим мечем над підприємством висіли згадані величезні борги кредиторам і до бюджету. В аналізі фінансового стану ЗАТ «ХВШО «Більшовик», що був зроблений на замовлення правління, незалежні експерти вказали, що товариство має ознаки критичної неплатоспроможності...
І воно оголосило себе банкрутом.
При цьому були витримані усі формальності – заяви, суди, ухвали і т. д.
Думається, в такому випадку колектив виграв більше, ніж на це сподівався. Насамперед, тому, що позичальники відмовились від своїх зазіхань і погодились зачекати, поки завод стане платоспроможним. Отже, він, як юридична одиниця, що забезпечує робочими місцями кілька сотень осіб, збережений. І це головне. А відтак люди поки що і не ображаються, що тимчасово «заморожені» розміри середніх заробітків і борги по них. Усі розуміють, що, згідно з законодавством, при процедурі банкрутства цього робити не можна.
Хоча, за великим рахунком, як сказав президент ЗАТ, правління знаходить резерви, потроху і борги гасить, і поточні заробітки виплачує пристойні.
Оголосивши себе банкрутом, підприємство, само на те не сподіваючись, опинилось у ще одному виграші. У процесі судових розглядів з’ясувалося, що з отих майже 12 мільйонів боргових гривень приблизно дві третини, як кажуть, дуті.
Суди – судами, а працювати треба. З метою зниження собівартості виробів і зменшення невиробничих витрат ліквідовані цех з пошиву взуття і цех з пошиву курток. Принцип був такий: ми – шкірзавод, і наше завдання – виготовляти шкіру. А взуття і куртки хай шиють інші профільні фірми і фабрики. А тому згаданим цехам було запропоновано перейти на госпрозрахунок. Але їхні працівники не готові були до такого кроку.
Крім того, у системі об’єднання ліквідований шкірзавод.
У нього було своє «високе» керівництво, яке претендувало на солідні суми заробітків. Цей завод реорганізовано у цех. Він став рентабельним підрозділом.
Відбулися ще деякі зміни, після яких ефективніше за-працювало об’єднання, зменшилась собівартість виробів, розширені ринки збуту, підвищився соціальний захист працюючих, з’явилась перспектива швидкого виходу зі стану банкрутства.
– У завтрашній день дивимось оптимістично, – сказав Ю. О. Катриченко. – Маємо замовлення. Розв’язуємо проблеми якості, щоб якнайкраще задовольнити попит споживачів. З цією метою закупили в Італії ремонтний комплект для деяких наших машин. Також удосконалюємо технологічні процеси. А ще цими днями вперше за останні п’ять років «насмілились» взяти участь у роботі спеціалізованої виставки у Києві. Бо показати вже маємо що.
М. Снаговський.
